Вигнання в рай (СИ) - Пересичанский Юрий Михайлович

А п╕сля одного з удар╕в ногою в груди , який Микола намагався провести з розвороту ╕ якого Серг╕й ледь-ледь уникнув, ╕ якби цей удар був усп╕шним, то плакали б ребра супротивника, Серг╕й вир╕шив все ж припинити наскоки свого занадто роз"яр╕лого супротивника ╕, захопивши цю його, праву, ногу п╕д кол╕но сво╖ л╕вим л╕ктьовим згином, Серг╕й зробив крок назустр╕ч супернику л╕вою ж ногою, а правою, зан╕сши ╖╖ за тулуб Миколи, ззаду п╕дбив його опорну л╕ву ногу, п╕сля чого Микола безв╕льно гепнувся на спину, хоча й майстерно замортизувавши сво╓ пад╕ння ударом обох рук об землю. Серг╕й же, не втрачаючи часу, аби не дати супернику отямитися, перейшов в╕дразу ж до больового прийому, майстерно затиснувши Миколину ногу в м╕цн╕ лещата. Затискуючи ногу все дужче й дужче, Серг╕й в╕дчував, що подальш╕ його зусилля можуть вже призвести до фатальних насл╕дк╕в ╕ перестав дал╕ стискати суглоб суперника, а Микола все ще терп╕в ╕ не здавався. Видно було, що в╕н вс╕ма силами намагався не здаватись. Серг╕╓в╕, знову ж таки, видалась незрозум╕лою така його затят╕сть. ╤ все ж Микол╕ довелося таки ляснути з ус╕╓╖ сили долонею об землю - ╕ Серг╕й врешт╕ в╕дпустив його ногу, п╕сля чого Микола встав ╕ довгенько ще розтирав св╕й постраждалий суглоб.

- Що ж, не погано, як на художника, - Микол╕ все ж довелося, хоч в такий спос╕б, визнати переваги свого супротивника й потиснути йому вв╕чливо руку. - Де служив?

- Та служив то я в ДШБ, в Афган╕стан╕, - на ц╕ Серг╕╓в╕ слова обличчя Миколи видовжилось в╕д здивування, - але р╕ч нав╕ть не в цьому, просто я займаюсь мистецтвом ╓диноборств ╕з самого дитинства. Так що...- Серг╕й розв╕в руками.

- Прекрасно! - п╕дскочив до них Славко, покинувши лави глядач╕в, як╕ спостер╕гали за двобо╓м ╕ про яких супротивники зовс╕м забули. - Прекрасно! Виявля╓ться, окр╕м викладача мистецтвознавства наша школа може отримати ще й ╕нструктора з мистецтва ╓диноборств, причому в одн╕й особ╕. Я сам, наприклад, хоч ╕ ╓ дипломованим викладачем ол╕мп╕йських, так би мовити, вид╕в спорту, але ╓диноборства знаю не наст╕льки добре, щоб сперечатися, наприклад, з Миколою в цьому питанн╕. А ти, Серг╕ю... - Славко, в свою чергу розв╕в руками, але вже зовс╕м з ╕ншим п╕дтекстом, ан╕ж це зробив щойно Серг╕й. - Прекрасно.

- Та що ти, Славко, - посп╕шив заперечити йому Серг╕й, оск╕льки побачив, м"яко кажучи, не надто схвальну Миколину реакц╕ю на таку пропозиц╕ю, - може я дещо ╕ вм╕ю в рукопашному бою, але викладач ╓диноборств ╕з мене н╕який, це вже точно, пов╕р мен╕. Та й Микола, можу тебе запевнити, дуже, дуже вправний бо╓ць, ╕ мен╕ повелося в цьому бою дуже, дуже сутужно. Нав╕ть мого досить вагомого досв╕ду т╕льки-т╕льки вистачило, щоб встояти перед таким б╕йцем, а дек╕лька раз╕в я був просто таки на волосину в╕д поразки, - Серг╕й, звичайно дещо прикрасив ситуац╕ю, але, вир╕шив в╕н, це переб╕льшення можна вибачити, оск╕льки йшлося про авторитет вчителя перед учнями. - А щодо здатност╕ Миколи передати сво╖ знання ╕ншим, то тут, я впевнений, що в╕н набагато краще за мене може це зробити, бо я взагал╕ цього поки що зовс╕м не вм╕ю, - завершив в╕н ╕, оглянувши присутн╕х, зрозум╕в, що вчинив абсолютно правильно.

Пот╕м Серг╕й п╕д╕йшов до Оксани, взяв з ╖╖ рук свою вишиванку, одягнувся ╕ жарт╕вливим поклоном надав себе в подальше розпорядження сво╖х друз╕в, що обступили його ╕ не зводили з нього захопленого погляду. Один лише Микола не виказував до Серг╕я почутт╕в, що на думку Серг╕я було виявом все т╕╓╖ ж, зовс╕м не зрозум╕ло╖ для Серг╕я, ворожнеч╕: хоча, зовн╕ це й не було пом╕тно - Микола просто взявся до виконання сво╖х прямих обов"язк╕в тренера ╕ в╕дновив заняття.

- Пропоную до зак╕нчення спортивних занять, - запропонував Серг╕╓в╕ та вс╕м ╕ншим Славко, - пройтися ще нашим пол╕гоном ╕ спробувати себе ще в деяких ц╕кавих видах - постр╕ляти з пневматично╖ збро╖, з лука, пофехтувати врешт╕ решт.

Вс╕ пристали на Славкову пропозиц╕ю ╕ рушили, аж раптом пролунала хвиля оплеск╕в, як╕ влаштували, проводжаючи Серг╕я, Миколин╕ учн╕, що на мить облишили сво╖ заняття, сам же Микола на це лише саркастично скривив губи.

- От зараз ще проведемо одне сп╕льне теоретичне заняття, - заволод╕в увагою друз╕в вже Олег, коли вже п╕сля зак╕нчення спортивних вправ вс╕ рушили до "с╕чово╖ канцеляр╕╖", - на якому ти, Серг╕ю, теж спробу╓ш таки себе в рол╕ викладача. А пот╕м наш╕ с╕чов╕ кухар╕ будуть вже готов╕ пригостити нас козацьким кул╕шем. Хочеш козацького кул╕шу? - поклав в╕н по-дружньому руку на плече Серг╕я.

- Дуже хочу, - з╕знався Серг╕й ╕, жартуючи додав: - то, може, й урок наш в╕дкладемо, а в╕дразу до кул╕ша?

- Та н╕, на жаль кул╕ш ще не готовий, - посм╕хнувся у в╕дпов╕дь Олег. - Та й заслужити ж ╕ще кул╕ш треба, - теж пожартував в╕н, - так що попрацюй, друже, попрацюй.

- Що ж, то й попрацю╓мо, - потираючи руки погодився Серг╕й, - попрацю╓мо.

Роль викладача Серг╕╓в╕ дуже сподобалась. З самого початку уроку, коли в╕н т╕льки почав сво╖ перш╕ викладацьк╕ спроби, Серг╕╓в╕ на допомогу приходили й Оксана з ╤риною й Олег ╕з Славком, але це тривало зовс╕м недовго, ╕ вже за дек╕лька хвилин Серг╕й знайшов повне порозум╕ння з╕ сво╖ми новими учнями, хоча, можливо, що порозум╕ння вдалося в╕днайти так швидко завдяки тому, що учнями Серг╕я все ж були т╕ ж сам╕ хлопц╕ й д╕вчата, як╕ щойно т╕льки спостер╕гали за його по╓динком з Миколою. Та що б там не було, а порозум╕ння учителя з учнями було налагоджено, а пот╕м ще й розвинуто п╕д час сп╕льного об╕ду за величезним столом, що стояв прямо посеред двору п╕д брезентовим нав╕сом, веселе лопот╕ння якого в╕д в╕тру зливалося з веселим гамором за столом, коли, об╕даючи, вс╕ перекидалися доброзичливими дотепами. Козацький кул╕ш був просто таки смачнючий - Серг╕й просив добавки дв╕ч╕!

П╕сля об╕ду козачата почали прибирати з╕ столу, мити посуд, наводити лад у сво╖й С╕ч╕, а гурт ╖х наставник╕в з╕брався, щоб провести вже Серг╕я з Оксаною. З╕бралися вс╕, окр╕м звичайно Миколи, ворожа налаштован╕сть якого була для Серг╕я наст╕льки ж очевидною, наск╕льки не зрозум╕лою.

- Дебют художника в рол╕ викладача в╕дбувся усп╕шно, - констатував, останн╕м потискуючи руку Серг╕я, Олег. - До зустр╕ч╕. Переда╓мо тебе в руки Оксани для подальшого, як вона сказала, ознайомлення з нашим видатним селом.

- Так, збираюсь зараз познайомити гостя з ╕стор╕╓ нашого р╕дного Веселого, - пов╕домила сво╖х друз╕в Оксана. - Слава Богу ╕стор╕я нашого села надзвичайно багата, так що розпов╕сти ╓ про що.

- Це правда, - погодився з нею Олег, - ╕ Оксана зна╓ цю ╕стор╕ю просто таки досконально, мушу визнати це, як профес╕йний ╕сторик. ╤стор╕я села Веселого дуже, дуже багата. Ознаки людського життя, як╕ тут можна знайти, сягають кам"яного в╕ку... До реч╕, - похопився в╕н, - ми тут ще займа╓мось археолог╕чними досл╕дженнями разом з нашими учнями. З╕брали, до реч╕, дуже багату колекц╕ю експонат╕в трип╕льсько╖ культури, ск╕фського пер╕оду, а що вже стосовно Ки╖всько╖ Рус╕, - багатозначно розв╕в в╕н руками, - то тут просто скарб на скарбов╕ - все це, до реч╕, можна побачити в нашому м╕сцевому музе╖. Та не буду, так би мовити, в╕дбирати хл╕б в Оксани, вона тоб╕ все розпов╕сть ╕ покаже краще за мене. Можу лише ще сказати, якщо вже зайшла мова про Ки╖вську Русь, що я, наприклад, н╕коли в сво╖й викладацьк╕й практиц╕ не послуговуюсь отим заяложеним, незрозум╕лим ╕ нелог╕чним словосполученням "Давньоруська держава". Адже ж "Давньоруська" держава Ки╖вська Русь означа╓, що ╓ "Новоруська" Ки╖вська Русь, а яка ж це "Новоруська" Ки╖вська Русь? Та це ж - Укра╖на? Так - це Укра╖на! Отже, держава, яка колись називалась Ки╖вською Руссю, тепер назива╓ться Укра╖ною, а тому Ки╖вська Русь - це Давньоукра╖нська держава, ╕ все, ╕ н╕яких непорозум╕нь. Давньоукра╖нська держава Ки╖вська Русь - ╕ все зрозум╕ло, все лог╕чно, все на сво╖х м╕сцях. Давньою могла б бути, наприклад, Русь Аскольда й Д╕ра по в╕дношенню до Рус╕ Володимира Мономаха, але в╕д Аскольда до Мономаха й дал╕ - це одна ╓дина Ки╖вська Русь, яка тепер назива╓ться Укра╖ною, ╕стор╕я Ки╖всько╖ Рус╕ - це давн╕й пер╕од ╕стор╕╖ одн╕╓╖ ╓дино╖ держави, ╕ держава ця - Укра╖на, ╕ народ ц╕╓╖ держави - укра╖нц╕, яких колись ще називали русами, русичами, русинами... Але я вибачаюсь, - раптом перервав в╕н сво╖ ╕сторичн╕ досл╕ди, - не буду забирати час в Оксани, бо до вечора вже залишилось не так ╕ багато часу, хоча нин╕шн╕ дн╕ й довг╕, а розпов╕сти Оксан╕ треба для тебе багато, ╕ давньоукра╖нський або ж ки╓воруський пер╕од багатющо╖ ╕стор╕╖ села Веселого якнайпереконлив╕ше доводить ╕стинн╕сть мо╖х попередн╕х розм╕рковувань. Отже, вперед, - махнув Олег рукою.