Вигнання в рай (СИ) - Пересичанский Юрий Михайлович

╤ ось, на тоб╕! Така найоч╕куван╕ша й така найбажан╕ша новина застала, як завжди зненацька. Серг╕й ╕ Оксана вир╕шили одружитися! Як гр╕м серед ясного неба, чи то пак, як сонце серед ноч╕ - сонце, яке тепер ц╕лодобово св╕тило в душ╕ Михайла Архиповича, випром╕нюючи через його оч╕ св╕тло справдження найзапов╕тн╕ших мр╕й ╕ над╕й.

Серг╕й же, в свою чергу, в╕дчуваючи душевний стан отця Михайла, дозволив ╕ соб╕ повн╕стю в╕ддатися чар╕вливому духу затишного с╕мейного вогнища, яке сам таки й запалив. Коли ж в╕н, не зважаючи на все ще хвору ногу, все ж таки покинув св╕й затишний сховок, щоб продовжити свою улюблену роботу над розписом храму, то в повн╕й м╕р╕ в╕дчув зм╕ну в, так би мовити, сусп╕льн╕й св╕домост╕ м╕сцевого соц╕уму. Село - ╓ село, й вражаюча новина про майбутн╓ по╓днання доль Оксани й Серг╕я розповсюдилась якось самох╕ть, стиха й непом╕тно ще до того, як про це було вперше мовлено самою Оксаною в розмов╕ з╕ сво╓ю подругою.

Село - ╓ село. Безмежна рад╕сть з приводу щасливого повороту в житт╕ загально╖ улюблениц╕ Оксани просто таки переповнювала шумливий казан с╕льського життя. Кожна с╕м"я села Веселого просто таки перетворилася на достеменну коп╕ю обожнювано╖ с╕м"╖ отця Михайла, переживаючи загальне щастя. Тим паче, що найщир╕ше бажання щастя улюблен╕й Оксанц╕ по╓днувалося тепер ще й з таким же щирим бажанням щастя ╕ для Серг╕я, котрий п╕сля того, як, ризикуючи власним життям, вихопив хлоп"я з-п╕д кол╕с автомоб╕ля, став для "веселик╕в" н╕трохи не менш улюбленим, ан╕ж сама Оксана.

А що вже казати про бабу Горпину, для яко╖ Оксана й Серг╕й стали не менше, якщо нав╕ть не б╕льше, дорогими, н╕ж ╖╖ власн╕ д╕ти й онуки! Ця, мало не стол╕тня, бабуня переповнена рад╕стю за сво╖х улюбленц╕в, переживала трохи не другу молод╕сть.

Одне слово, вес╕лля вир╕шено було в╕дгуляти на Покрову. До того часу Серг╕й мав уже зак╕нчити розпис храму. Власне розпис в╕н мав би вже зак╕нчити ран╕ше, п╕д к╕нець л╕та. Але тут ще трапилась одна нагода зробити в╕дкриття новозбудованого й розписаного храму ще б╕льше значущим.

Отець Михайло давно вже сл╕дкував за долею розграбованих свого часу радянськими комун╕стичними вандалами церковних ц╕нностей. ╤ ось, як на диво, нещодавно натрапив на сл╕д одн╕╓╖ з╕ святинь, яка була викрадена комун╕стами в тридцятих роках п╕д час руйнування Божого храму саме в сел╕ Веселому, храму, що на той час належав Укра╖нськ╕й Автокефальн╕й Православн╕й Церкв╕. ╤ була це ╕кона саме Покрови Пресвято╖ Богородиц╕! ╤кона, написана свого часу саме для церкви села Веселого в Ки╖вськ╕й Печерськ╕й Лавр╕ одним з видатних майстр╕в укра╖нського середньов╕чного церковного малярства, який на той час був монахом Ки╓во-Печерського монастиря.

╤кона ця була створена на замовлення одного з укра╖нських княз╕в в чотирнадцятому стол╕тт╕, в часи, коли Укра╖на ще називалась Руссю й була одн╕╓ю з частин Великого Княз╕вства Литовсько-Руського, при чому частиною, яка власне й визначала не лише пан╕вну рел╕г╕ю ц╕╓╖ держави, але ╕ ╖╖ мову й культуру. Оця саме ╕кона, яка з добро╖ вол╕ укра╖нського князя-мецената з чотирнадцятого стол╕ття перебувала в м╕сцевому храм╕ села Веселого, була викрадена б╕льшовицькими варварами ╕ зникла, очевидно, продана якимось ╕з компарт╕йних бонз.

╤ ось ця неоц╕ненна святиня вип╕рнула в одному з закордонних каталог╕в ╕кон, як╕ мали бути продан╕ на одному з аукц╕он╕в. На цю новину й натрапив отець Михайло. Ц╕на, звичайно ж, була не п╕дйомна. А як би це було доречно й велично, як би це було угодно Богов╕ й Пресвят╕й Богородиц╕, якби ця святиня повернулася тепер на свою Батьк╕вщину, в Укра╖ну, та ще й саме в село Веселе! Але ж - ц╕на...

Отець Михайло спершу не став турбувати Серг╕я ще й ц╕╓ю проблемою, вважаючи, що тому й без цього вистача╓ проблем. Панотець спробував самотужки справитися з цим, кинувшись за допомогою до м╕сцевих скоробагатьк╕в за пожертвами, щоб назбирати необх╕дну для викупу ╕кони суму. Звичайно, сучасн╕ меценати були вже не такими безоглядними жертводавцями, якими в св╕й час були давн╕ Укра╖нськ╕ княз╕, на замовлення одного з яких ╕ була власне створена ця ╕кона, але все ж певн╕ суми таки на викуп ╕кони поступово надходили. Але все ж занадто поступово...

Був липень, аукц╕он був призначений на вересень, а сума пожертв була ще занадто м╕зерною, щоб встигнути назбирати достатньо грошей до призначеного терм╕ну. ╤ ось якось, розпитуваний Серг╕╓м з Оксаною, перейнятими якоюсь надзвичайною стурбован╕стю панотця, Михайло Архипович под╕лився сво╖ми не надто веселими думами з приводу можливого повернення безц╕нно╖ ╕кони до себе додому, в село Веселе. ╤ як не дивно проблема ця була тут же вир╕шена. ╤ вир╕шив цю проблему Серг╕й.

Справа в тому, що замовлень у Серг╕я було, як завжди, досить багато, ╕ в╕н мав можлив╕сть обирати, яке ╕з замовлень виконувати зараз, яке - пот╕м, а яке, можливо, ╕ взагал╕ не виконувати. Зараз, наприклад, Серг╕й, виконував розпис храму у Веселому, за який узявся в╕дразу ж п╕сля того, як отець Михайло запропонував йому цей розпис, хоча й до пропозиц╕╖ отця Михайла у нього вже було дек╕лька пропозиц╕й, як╕ були в╕дкладен╕.

Одн╕╓ю з таких в╕дкладених пропозиц╕й було замовлення на реставрац╕ю храмового розпису в одному з╕ сх╕дноукра╖нських храм╕в. ╤ замовлення це зробив Серг╕╓в╕ один з новоявлених нувориш╕в, який, будучи родом саме з того сх╕дноукра╖нського м╕стечка, храм якого й потребував ц╕╓╖ реставрац╕╖, розбагат╕в на торг╕вл╕ нафтопродуктами, й тепер хот╕в в╕ддячити м╕стечков╕, в якому народився, очевидно, за факт свого неоц╕ненного народження реставрац╕╓ю храму, яку б зд╕йснив, як йому сказали, один з найкращих майстр╕в сучасно╖ Укра╖ни.

Попередня розмова Серг╕я з цим багатим замовником в╕дбулася поки що по телефону, замовник чемно прохав Серг╕я прийняти його пропозиц╕ю, об╕цяючи з╕ свого боку ф╕нансове забезпечення цього заходу в необмежених к╕лькостях, тобто запевнив, що заплатить яку завгодно суму, яку б не назвав Серг╕й, який, в свою чергу, пооб╕цяв подумати над пропозиц╕╓ю, але скорого р╕шення не об╕цяв, посилаючись на велику к╕льк╕сть замовлень ╕ свою зайнят╕сть, що врешт╕ було таки й правдою. Тимчасом, взявшись за розпис храму в Веселому, поринувши в роботу, а одночасно ще й поринувши в життя села й стосунки з Оксаною, Серг╕й про ╕нш╕ замовлення поки що не згадував.

Але п╕сля розмови з отцем Михайлом про можлив╕сть викупу для храму у Веселому знаменито╖ ╕кони ╕ про не п╕дйомну варт╕сть тако╖ можливост╕, Серг╕й якраз ╕ згадав про цю пропозиц╕ю нафтового магната, особливо в т╕й ╖╖ частин╕, де йшла мова про ф╕нансовий б╕к ц╕╓╖ пропозиц╕╖. Коротше кажучи, Серг╕й потелефонував цьому сво╓му багатому замовнику й запропонував тому зам╕сть оплати за реставрац╕ю храму, яку Серг╕й викона╓, викупити знамениту ╕кону Покрови на аукц╕он╕ й передати пот╕м цю ╕кону в храм села Веселого, на що замовник радо погодився.

От таким чином, власне, й була вир╕шена проблема. Можна нав╕ть не наголошувати, наск╕льки п╕сля цього свого р╕шення Серг╕й вир╕с, якщо це могло бути п╕сля його й так майже обожнювання, в очах громади Веселого. Хоча для самого Серг╕я, як в╕н жартував з Оксаною, всяке його добре д╕ло було перш за все лише черговим приводом для боротьби з гординею.

Отже, до к╕нця л╕та розпис храму в Веселому мав бути вже зак╕нчений, ╕ Серг╕й негайно мав приступити до реставрац╕╖ ╕ншого храму, передоплату за що мав би десь вже на той час отримати отець Михайло ╕ вся громада села Веселого у вигляд╕ викуплено╖ саме для м╕сцевого храму ╕кони.

Наск╕льки Серг╕й зрозум╕в ╕з попередньо╖ розмови з замовником ╕ з присланих ним фотограф╕й, роботи над реставрац╕╓ю в нього було б не надто вже й багато, так що до Покрови, якщо постаратися й робота п╕де вдало, можна було б ц╕лком ╕ встигнути: до Покрови - тобто до свого власного вес╕лля.

Але якщо б в╕н нав╕ть не встиг ╕з зак╕нченням реставрац╕╖ до Покрови, думав соб╕ Серг╕й, то можна буде зак╕нчити ╖╖ вже й п╕сля Покрови, тобто п╕сля вес╕лля вже в ранз╕ не холостого художника-перекотиполя, а статечного с╕мейного майстра. Чомусь ця перспектива перетворення його на повноправного с╕м"янина надзвичайно т╕шила Серг╕я, особливо ж коли в╕н уявляв що його другою половинкою буде саме Оксана.