Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості - Кемерон Джулія

Як свідчить досвід, оцінювання власних шансів — це те, до чого ми вдаємося, щоб відтягнути на якомога довший час ту мить, коли нам таки доведеться зробити наступний крок. Замість того, щоб діяти, ми стаємо залежні від тривоги. Варто вам один раз так зробити, і це перетвориться у залежність. Поспостерігайте за собою протягом тижня і зверніть увагу, як ви хапаєтесь за тривожну думку — майже як за наркотик, — щоб не займатися чимось творчим або принаймні відкласти це на потім.

Ви розвантажили від усіх справ ранок, щоб мати час писати або малювати, а потім усвідомили, що досі не попрали одяг. «Подумаю поки над тим, що малювати, і налаштуюсь, а заодно і посортую одяг», — говорите ви собі. Насправді ж ви маєте на увазі щось на кшталт: «Замість того, щоб малювати, я ще трохи про це похвилююся». Якимось дивом прання забирає цілий ранок.

У більшості творчих людей, які опинилися у глухому куті, виробилася певна активна залежність від стану тривоги. Ми надаємо перевагу відчуттям безперервного слабкого болю і періодичним нападам панічного страху замість одноманітності щоденних маленьких і простих кроків у потрібному напрямку.

Заповнювати форму — означає працювати з тим, що в нас уже є, а не нудити світом через те, що в нас чогось немає. Як режисер, я не раз помічала, що на ролі запрошують тих акторів, які працюють навіть тоді, коли немає роботи. Наприклад, Маргарет Коттліскі, чудова актриса театру і кіно, завжди знаходила час пропрацьовувати літературний матеріал. Колись вона працювала з молодим драматургом Девідом Маметом у театральній групі Святого Миколая у Чикаго, а тепер співпрацює з дещо старшим і досвідченішим Девідом Маметом, де б він не був. Замість того, щоб спочивати на лаврах, Маргарет постійно перебуває у стані здорової творчої невгамовності. Коли вона не залучена до вистави, то бере уроки акторської майстерності і завжди знаходить час з’явитися на читаннях нових п’єс. Як і всі актори, вона страждає від синдрому «Я ніколи більше не працюватиму», проте на відміну від її менш працелюбних колег, вона не дозволяє перетворити свою роботу на те, що робиться лише для інших чи заради грошей. Звісно, вона хоче отримувати гроші за свою працю, і я не хочу сказати, що актори повинні працювати безкоштовно. Я лише хочу донести до вас, що робота породжує роботу. Маленькі дії ведуть нас до суттєвих просувань уперед у нашому творчому житті.

Багато митців дозволяють собі сумнівну розкіш, передаючи власну кар’єру у руки агента, замість того, щоб залишати турботу про мистецтво власній душі. Коли за ваше творче життя відповідає ваш агент, дуже просто у відчаї сказати, що «мій агент недостатньо багато робить», замість того, щоб запитати себе, що ви самі могли б зробити, щоб удосконалювати свою майстерність. Заповніть форму. Що ви могли б зробити просто зараз, у тих життєвих обставинах, у яких перебуваєте? Ось це і зробіть.

Робіть один маленький крок щодня, замість того, щоб роздумувати над глобальними питаннями. Коли ми дозволяємо собі заглиблюватися у складні багаторівневі питання, то не можемо знайти маленьких відповідей. Тут ідеться про зміни, що ґрунтуються на повазі, — повазі до того, де ми перебуваємо зараз, і до того, куди прагнемо. Ми чекаємо не сильних вітрів змін — хоча вони можуть і повіяти, — а натомість активно і творчо діємо, раціонально використовуючи те, що у нас є зараз: цю роботу, цей дім, ці взаємини.

Митці, які перебувають у стані відновлення, часто переживають приступи шаленої люті і глибокого смутку, коли думають над своїми втраченими роками. Коли трапляються такі творчі мрії, ми хочемо збунтуватися і втекти куди очі бачать від того, як склалося життя. Натомість наважтеся на зміни, маленькі зміни там, де ви є. Заповніть цю форму ретельно і обережно, аж поки вона не перетвориться на щось нове і значне.

Поет Теодор Рьотке писав: «Ми пізнаємо те, куди нам треба йти, уже в дорозі». Виявляється, коли ми заповнюємо форму, то часто нам не потрібно вдаватися до суттєвих змін. Ці зміни відбуваються поступово, маленькими кроками. Корисно уявити собі це як космічний політ: лише трішки змінюючи траєкторію запуску, з часом можна помітити суттєві результати.

Ви не почуєте звуку фанфар, коли приймете важливе життєве рішення. Доля заявляє про себе беззвучно.

Хоча ми рідко відслідковуємо цей зв’язок, проте багато з наших теперішніх утрат безпосередньо пов’язані з тим, як нас виховували у дитинстві. Буває, дітям говорять, що вони ні на що не здатні, чи, навпаки, що все повинно їм удаватися легко і просто. Обидва твердження заводять дитину у глухий кут. Запитання, наведені далі, мають допомогти вам розпізнати і розшифрувати наслідки вашого виховання. Вам здаватиметься, що деякі з цих запитань зовсім не стосуватимуться вашого життя. Запишіть будь-які думки, на які вони вас наштовхують.

1. Коли я був (була) маленький (маленька), тато думав, що моя творчість_. І тому я почувався (почувалася) _.

2. Я пам’ятаю, як одного разу він_.

3. Мені від цього було дуже_ і_. Я ніколи про це не забував (забувала) _.

4. Коли я був (була) дитиною, мама говорила мені, що мої мрії _.

5. Я пам’ятаю, що вона радила мені опуститися з небес на землю, нагадуючи про те, що _.

6. Єдина людина, яка в мене вірила, це_.

7. Я пам’ятаю, як одного разу_.

8. Мені від цього було_і_. Я ніколи про це не забував (забувала)_.

9. Мені не дало стати митцем_.

10. Прикра наука, яку мені тоді завдало життя, була зовсім не логічна, але я все ще дотримуюся її правил, а полягали вони у тому, що я не можу водночас і_, і займатися творчістю.

11. Коли я був (була) маленький (маленька), то дізнався (дізналася), що_ і__дуже великий гріх, якого мені потрібно особливо остерігатися.

12. Я виріс (виросла) з думкою, що творчі люди_.

13. Учителем (учителькою), який (яка) зруйнувала мою впевненість у собі, був (була)_.

14. Мені говорили, що _.

15. Я вірив (вірила) цьому вчителю (цій учительці), тому що _.

16. Наставником, який послужив мені хорошим прикладом, був _.

17. Коли люди говорять, що я талановитий (талановита), мені здається, вони хочуть _.

18. Річ у тім, що я з підозрою ставлюся до _.

19. Я просто не можу повірити, що_.

20. Коли я починаю вірити, що по-справжньому талановитий (талановита), то стаю страшенно сердитий (сердита) на _, ____У____У____ і _.

Я живу на цьому світі лише для того, щоб писати музику.

Ці позитивні судження затверджують ваше право на творчість. Виберіть п’ять тверджень і попрацюйте з ними цього тижня.

Я талановита людина.

Я маю право бути творчою особистістю.

Я хороша людина і хороший митець.

Творчість — це благословення, яке я приймаю.

Моя творчість благословляє інших людей.

Мою творчість цінують.

Тепер я поблажливіше ставлюся до себе і своєї творчості.

Тепер я щедріше ставлюся до себе і своєї творчості. Тепер я ділюся своєю творчістю більш відкрито.

Тепер я приймаю надію.

Тепер я дію стверджувально.

Тепер я приймаю творче відновлення.

Тепер я дозволяю собі зцілитися.

Тепер я приймаю Божу допомогу у своєму житті.

Тепер я вірю, що Бог любить творчих людей.