Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості - Кемерон Джулія

Пам’ятайте, митець усередині вас — це творча дитина. І дитина ця хандрить, упадає в істерику, ображається, має безліч ірраціональних страхів. Як і більшість дітей, вона боїться темряви, бабайки і будь-яких ризикованих пригод. Як батько (мати) та опікун вашого внутрішнього митця, як його старший брат, захисник і товариш, саме ви повинні переконати його, що він може нічого не боятися і вийти, щоб погратися.

Починаючи будь-який новий проект, варто поставити вашому митцю декілька простих запитань. Вони допоможуть прибрати частину типових страховиськ, які стоять між ним і роботою. Ті самі запитання зазвичай допомагають вивільнити творчий потік, коли працювати стає важко і процес творчості сповільнюється.

1. Перелічіть усі образи (усю злість), пов’язані з цим проектом. Неважливо, наскільки дріб’язковими, прискіпливими чи безпідставними вони здадуться вашому дорослому «Я». Для вашої дитини вони дуже важливі — це прихована образа.

2. Ось декілька прикладів: мені образливо, що спершу звернулися не до мене. (Я також майстер своєї справи.) Я ображаюся на цю редакторку, вона прискіпується до дрібниць. І ніколи від неї доброго слова не почуєш… Не хочу працювати на цього недоумка, він ніколи мені вчасно не платить.

3. Попросіть свого внутрішнього митця перелічити всі страхи, пов’язані з тим твором, над яким ви зараз працюєте, і/або тими людьми, які мають до нього якийсь стосунок. Знову ж таки, ці страхи можуть бути цілком дурними, як у дворічної дитини, це нічого. І жодного значення не має те, що вони безпідставні — на ваш дорослий погляд.

Важливо те, що вашому маленькому митцю вони здаються великими страшними монстрами.

Розгляньмо декілька прикладів. Боюся, що моя робота буде жахлива, а я навіть не здогадуватимусь про це… Боюся, що робота буде чудова, а вони навіть цього не помітять… Боюся, що всі мої ідеї банальні і застарілі… Боюся, що мої ідеї випереджають свій час… Боюся, що помиратиму з голоду… Боюся, що мені ніколи не вдасться завершити почате… Боюся, що ніколи не почну… Боюся, що мені буде соромно. (Мені вже соромно…) Список можна продовжувати.

4. Запитайте себе, чи перелік вичерпний. Можливо, залишилися ще якісь дріб’язкові страхи? Може, ви стримували «дурний» гнів? Висловіть це все на папері.

5. Запитайте себе, чого ви намагаєтесь досягнути, не беручись за цю роботу.

Ось декілька прикладів: якщо я не напишу цей текст, ніхто не зможе сказати, що він жахливий… Якщо я не напишу цей текст, то зможу змусити свого редактора-недоумка понервувати… Якщо я не буду малювати, ліпити, грати на сцені, співати, танцювати, то зможу критикувати інших, знаючи, що в мене вийшло би краще.

6. Укладіть договір. Ось такий: «Гаразд, Творча Сило, ти попіклуйся про якість, а я — про кількість». Підпишіть цю угоду і повісьте її на видноті.

Попередження: це дуже потужна вправа; вона може заподіяти непоправної шкоди творчим перепонам.

Музика — це твій власний досвід, твої думки, твоя мудрість. Якщо ти не живеш своїм життям, то з твого ріжка не вирветься ні звуку.

Будь цілісним — і все прилине до тебе.

1. Перечитайте ранкові сторінки! Найкраще це робити з двома кольоровими маркерами, щоб одним кольором виділяти одкровення, а іншим — необхідні дії. Не осуджуйте ні написане, ні себе. Це дуже важливо. Так, читати буде нудно. Так, читати може бути боляче. Сприймайте сторінки як географічну карту. Ставтеся до них як до карти, а не як до звинувачення.

Підсумуйте: на кого ви упродовж останнього часу найбільше скаржилися? Що відкладали на потім? Що ви дозволили собі змінити чи прийняти?

Не занепадайте духом: більшість з нас помічають тривожну схильність мислити в чорно-білих тонах. «Він жахливий. Він чудовий. Я люблю його. Я ненавиджу його. Це прекрасна робота. Це нестерпна робота», — і так далі. Нехай це вас не збиває на манівці.

Визнайте: ці сторінки дозволили вам виливати душу, не завдаючи шкоди самим собі, безперешкодно будувати плани, скаржитися, не боячись, що на вас усі дивляться, мріяти без обмежень, пізнати кордони власного розуму. Віддайте собі належне — ви молодці, що за них узялися. Віддайте їм належне — вони неабияк посприяли вашому росту та розвитку.

2. Візуалізація: ви вже попрацювали над тим, щоб назвати свою ціль і знайти справжню північ. Тепер уявіть, що ви вже повністю її досягнули. Будь ласка, не пошкодуйте часу і змалюйте кожну найдрібнішу деталь — це перетворить виконання цієї вправи у незабутній досвід.

Вкажіть свою ціль: «Я_».

Опишіть у теперішньому часі, як ви здійснюєте свою мрію на піку своїх можливостей. Це має бути ідеальна сцена з вашого життя.

Прочитайте це собі вголос.

Повісьте це там, де зазвичай працюєте.

Читайте написане вголос — щодня!

Для наступного тижня зберіть декілька фотографій, на яких зображені ви, та вирізки з журналів і створіть колаж, який би ілюстрував цю ідеальну сцену. Пам’ятайте, що бачити — значить вірити, і додавання свого справжнього образу до цієї ідеальної сцени допоможе зробити її значно реальнішою.

3. Пріоритети: перелічіть свої творчі плани на цей рік. Перелічіть свої творчі плани на цей місяць. Перелічіть свої творчі плани на цей тиждень.

4. Творчі розвороти: вони траплялися у житті кожного з нас. Пригадайте один свій такий розворот. Пригадайте ще три. Опишіть той творчий розворот, який вас просто вбиває.

Пробачте себе. Пробачте за кожен раз, коли вас зрадили нерви, час чи вам не вистачило ініціативності. Складіть особистий список позитивних тверджень, який допоміг би вам уникнути такої ситуації у майбутньому.

Обережно, дуже обережно подумайте, чи можна ще врятувати якийсь недороблений, покинутий, розкритикований чи проігнорований витвір. Пам’ятайте, ви не одні. Кожен із нас у своїй творчості здійснював розвороти на 180 градусів.

Виберіть один творчий розворот. Віднайдіть його. Допрацюйте його. Не здійснюйте тепер творчих розворотів. Натомість, зверніть увагу на власний опір. Ранкові сторінки здаються важкими? Дурнуватими? Безглуздими? Надто поверхневими? Все одно продовжуйте їх писати.

Які творчі мрії поступово стають все більш можливими? Визнайте, що вони вас лякають.

Оберіть собі творчий тотем. Це може бути лялька, м’яка іграшка, вирізана з дерева фігурка чи іграшка, що заводиться. Головне — знайти щось таке, що вам буде подобатися і що вам одразу ж захочеться захищати. Поставте тотем на почесне місце і віддайте йому належне, переставши жорстоко ставитися до своєї творчої дитини.

Навчання — це рух від однієї миті до іншої.

Ми вчимося щось робити, лише коли це робимо. Іншого способу не існує.

1. Скільки разів цього тижня ви писали ранкові сторінки? З огляду на творчі розвороти, чи дозволили ви собі стати бодай трішки більш співчутливими, принаймні на папері?

2. Ви ходили цього тижня на творче побачення? Чи ви не забули, що ваші побачення повинні бути насамперед веселими? Що ви робили? Як почувалися під час цього побачення?

3. Чи довелося вам цього тижня помітити якісь вияви синхронності? Які саме?

4. Чи трапилося цього тижня ще щось, що, на вашу думку, є важливим для вашого творчого відновлення? Опишіть, що саме.