Сивий Капiтан (на украинском языке) - Владимир Владко

Це було вже занадто. Валенто Клаудо рвучко повернувся до Олеся. Очi його палали гнiвом. Здавалося, вiн ледве стримується.

- Досить! - гнiвно крикнув вiн. - Замовкни! Ти не смiєш так говорити зi мною. Iди, я не хочу бiльше слухати тебе. Iди!

Вiн тремтiв од гнiву. Олесь твердо витримав його спопеляючий погляд, не схилив голови, не вiдвiв очей. Юнак був рiшуче переконаний, що говорить правду, чисту правду.

I вiн перемiг: Валенто Клаудо першим вiдвiв погляд, не витримав напруженого мовчазного поєдинку!

Тодi можна йти.

Раптом Клаудо заговорив знов. Голос його звучав уже не гнiвно, не гостро, коли вiн сказав:

- Iди ж, Олесю. Я не можу бiльше говорити з тобою зараз. Менi надто важко... Можливо... можливо, ми з тобою ще поговоримо згодом, не знаю... але не тепер. Ти смiливий, добрий хлопець, i я не шкодую, що люблю тебе. Iди, залиш мене...

Олесь вийшов у коридор. Думки його розбiгалися. Так, Валенто знов не сказав йому нiчого певного. Навiть весь час спиняв його, уникав прямої вiдповiдi. А з другого боку, що вiн мiг сказати? Валенто ж визнав, що йому самому дуже тяжко. I звичайно, вiн сказав щиру правду. Значить, у глибинi душi вiн погоджується з Олесем. А тодi...

Що саме означало те "тодi", Олесь не знав ще й сам. Але в одному не лишалося сумнiву: тепер вони з Мартою були на "Люциферi" не самотнi!..

2. НIЧНА ЗУСТРIЧ

Два днi минули без будь-яких пригод. Пiсля сутички з броньованими автомобiлями Сивий Капiтан провiв "Люцифер" до пiдземної бази для того, щоб полагодити пошкодження вiд осколкiв снарядiв, виявленi в корпусi машини. Хоч вони були й незначнi, але Капiтан вважав, що в такiй напруженiй обстановцi, коли щохвилини слiд було чекати нових i нових пiдступних дiй полiцiї, "Люцифер" мусить бути в бездоганному станi.

I тiльки ввечерi третього дня "Люцифер", виринувши з моря, опинився поблизу дикого скелястого берега, безлюдного i пустельного. Але й тут були свої мало кому вiдомi проходи серед скель, користуючись якими Валенто Клаудо, що, мабуть, добре знав цю мiсцевiсть i тому чергував бiля штурвала, без нiяких труднощiв вивiв машину на суходiл.

Олесь з цiкавiстю стежив, як Валенто вибирав для громiздкого "Люцифера" шлях серед величезних брил дикого камiння, що височiли праворуч i лiворуч, а час вiд часу, здавалося, й зовсiм сходилися попереду. Нарештi вiн не витримав.

- Ну звiдки ти можеш знати, чи є далi якийсь прохiд? - спитав вiн свого друга. - Адже якщо скелi не пустять далi машину, що тодi робити? Серед цього камiння й розвернутися не можна, щоб поїхати назад...

Валенто ледве помiтно усмiхнувся.

- Тому Капiтан i доручив менi керування, бо знає, що я тут не заплутаюсь, - вiдповiв вiн, не повертаючи голови. - Коли б ти народився в цьому краї, Олесю, та провiв тут своє дитинство, i ти б не заплутався.

- Ти народився тут? - недовiрливо перепитав Олесь. - Але ж я не бачу нiде жодної хати, жодної ознаки людського житла.

- Тепер немає, - спокiйно ствердив Валенто. - Бо тi, хто жив тут ранiше, були рибалками. А рокiв з п'ятнадцять тому, пiсля землетрусу, злякана риба пiшла кудись в iншi мiсця. Рибалкам не стало чого робити, i вони також подалися звiдси. Тепер тут тiльки де-не-де можна зустрiти невеличкi ферми, та й то значно далi вiд берега, там, де зникають скелi й починаються гаї. Тому тут, як бачиш, i полiцiї немає, не було кому приготувати нам хитромудрi пастки й мiни.

- А звiдки, ти й це знаєш?

- Бо на "Люциферi" включено електричнi мiношукачi, хлопче. Як же iнакше? Ти ж не хочеш злетiти в повiтря вiд вибуху? Ну, i я також. А нашi мiношукачi влаштованi так, що вони запалюють i висаджують будь-яку мiну на вiдстанi близько пiвкiлометра перед машиною. Вибухiв немає - значить, i мiн немає. Зовсiм просто, як бачиш. Електрика - дуже слухняна, ретельна сила. Коли їй щось доручиш, вона виконає безвiдмовно.

Електрика!.. Як широко i всебiчно використав її Ернан Рамiро, створюючи свiй "Люцифер"! Хоч Олесь i знав уже багато про надзвичайнi властивостi цiєї дивовижної машини - iз розповiдей самого Капiтана, i з власних спостережень, - але не переставав дивуватися. А головне - електрика, яка тут лежала в основi всього, яка слухняно працювала в незлiченних складних приладах i апаратах - вiд найменших i наймирнiших аж до страшної зброї Ернана Рамiро, електричних мiн, що несли з собою знищення всього довкола...

Або взяти хоча б тi електричнi снаряди у формi чорного кiльця, що ними Ернан Рамiро висаджує в повiтря цiлi артилерiйськi батареї i будинки. Цi снаряди "Люцифер" викидає з широкої труби на даху, схожої на короткий мiномет; вони створюють пiсля вильоту щось подiбне до кулястої блискавки, яка, розриваючись i вибухаючи, знищує навколо все живе i викликає водночас вибухи артилерiйських снарядiв.

Що то за дивовижнi кiльця-блискавки, нiхто не знає. Проте ясно одне: i ця зброя "Люцифера" побудована на використаннi електрики. Але й це ще не все. Пiсля того, як Сивий Капiтан у своїй промовi по радiо згадав про те, що в його розпорядженнi є ще й iншi смертоноснi види зброї, крiм електричних мiн, Олесь спитав про це Валенто Клаудо. I дiстав вiдповiдь, яка дуже вразила його.

- В руках Капiтана є така сила, Олесю, - з глибоким переконанням сказав Клаудо, - що ти й уявити собi не можеш. Як тобi здається, коли Капiтан володiє таємницею водневого перетворення атомiв, чи складною справою була б для нього атомна бомба або принаймнi атомний снаряд? Повiр менi, це дрiбниця для нього! Але Капiтан вiдмовився вiд використання такої зброї, бо вона надто широко дiє i, крiм того, дуже шкiдливо впливає на людей. Ну, ти ж чув про отруйний вплив на людину штучних радiоактивних речовин, що виникають пiсля атомних вибухiв?.. Був час, коли Капiтан майже вирiшив озброїти "Люцифер" гарматою, яка викидала б - за його висловом! - чистi атомнi снаряди...

- А це що таке - чистi снаряди? - здивувався Олесь.

- Ну, це такi снаряди, в яких атомнi вибуховi речовини пiдiбранi особливим способом i тому пiсля вибуху майже зовсiм не дають штучних радiоактивних елементiв. Значить, вони знищують тiльки вибухом, а не наступною дiєю на людей... Капiтан добився такого пiдбору речовин, але виготовлення подiбних снарядiв вiдклав: навiщо вони йому, коли "Люциферовi" цiлком вистачить електричних мiн? А втiм, коли б виникла потреба, то ми на "Люциферi" мали б i тi снаряди, i багато чого iншого... Думаю, що Капiтан, якби захотiв, мiг кожного дня дивувати свiт якимись технiчними новинами...

Та й без того на "Люциферi" було з чого дивуватися, було чим захоплюватися, особливо для юнака, який завжди бiльше за все цiкавився технiкою. I Олесь щиро, не ховаючи цього, захоплювався тим, що бачив. Вже пiзнiше, коли "Люцифер" вибрався iз скель i Валенто включив електричну захисну завiсу, команда, за винятком чергового, вiдпочивала. Юнак довго ще лежав на своєму вузенькому лiжку в каютi i перебирав у пам'ятi все, що знав про чудесне творiння Ернана Рамiро. I не помiтив, як заснув.