Донецкая мафия - Сергей Кузин
Шрифт:
Интервал:
Закладка:
Пояснення прошу долучити до заяви та приєднати до матеріалів справи.
Копію прошу надати адвокату.
22.02.06
(підпис) В. Синенько.«Конгломерат криміналу і правоохоронців активно розчищав собі шлях. Одним з важливих завдань для них стало знищення незалежної преси, щоб та не сіяла зерна сумніву серед мешканців регіону. У липні 2001 року стається резонансне вбивство тележурналіста, який викривав спільну діяльність мафії та міліції.
Ігор Александров — директор телекомпанії ТОР. Вранці 3 липня 2001 року біля 8-ї години він зайшов до телекомпанії. Біля входу у під'їзді будівлі його чекають невідомі з бейсбольними битами. Злочинці зі звірячою жорстокістю б'ють журналіста. За 4 дні Ігор Александров помирає у лікарні.
Валерій Прудськой, директор телекомпанії «САТ»:— Его убийство совпало с циклом передач, которые он вел с Сербиным и Солодуном, опальными ОБОПовцами. Игорь начал делать с ними программы в прямом эфире. И он пообещал озвучить фамилии тех людей, на которых готовиться покушение и которые мешают той власти. Когда начался этот цикл, тогда и произошло это убийство.
Тетяна, головний редактор ТК «ТОР»:
— Программа «Без ретуши» — это была инициатива его. Я о первой программе узнала буквально за час до эфира. Мне было дано распоряжение готовить павильон. А готовил тему Игорь сам. И до последнего момента я не знала, ни кто гости студии, ни темы.
Гостями студії були працівники Краматорського управління по боротьбі з організованою злочинністю Сербія та Солодун. На момент виходу програм в ефір — вже колишні працівники. їх звільнили з органів за те, що вони зачепили впливових осіб з місцевого клану. Ігор Александров дав їм можливість розповісти про їхні розслідування в програмі «Без ретуші». Сьогодні один з гостей Александрова, Михайло Сербін, очолює Північний УБОЗ у Краматорську Донецької області.
Михайло Сербін, начальник Північного УБОЗ м. Краматорськ:
— В 1997 году я пришел работать в Краматорский ОБОП. И в 1998 году в сентябре в Краматорске было совершено убийство лидера ОПГ, резонансное преступление. Из автомата стреляли. Его убили и еще троих ранили. Сразу выяснили, кто заказчик, узнали мотивы преступления. И так получилось, что мой бывший начальник оказался ближайшим другом исполнителя убийства. И он помогал и скрывал это преступление. Я говорю: «Совершил убийство Яворовский Константин, это ваш друг, надо отрабатывать эту версию». Он говорит:
«Я его никому не отдам».
Для Михайла Сербіна це розслідування закінчилося тим, що посадили його самого. Але ненадовго. За 2 роки опальний убозівець виходить на волю.
Михайло Сербія, начальник Північного УБОЗ:
— Когда меня освободили из мест лишения свободы, местные газеты написали об этом случае. Александров заинтересовался и нашел меня и Солодуна. Он предложил: «Вы готовы в прямом эфире?» Я говорю: «Вопросов нет, давайте выступим». И первая передача была 20 сентября 2000 года. Мы в прямом эфире начали рассказывать об организованных преступных группах, о том, кто там крыши делает — прокуратура области, руководство милиции Донецкой области. Тут был такой резонанс! В Донецкой области проводились и оперативные совещания милиции, и оперативные комбинации. Приезжает прокурор областии говорит: «У вас не хватает полномочий закрыть рот этому журналисту?»
Тетяна, головний редактор ТК «ТОР»:
— 7 июля он умер в больнице. И только после этого начали всем заниматься работники милиции. Естественно, и архивами и этими двумя программами «Без ретуши». Оказалось, что их нет. Весь архив и все программы с его участием, которые он готовил, пропали, исчезли. Вероятнее всего, он их сам вывез.
И никто по сей день ничего не знает.
Що це були за програми, від яких залишилося тільки кілька фрагментів? Вони, очевидно, могли дати відповідь, хто замовив вбивство, вийти на замовника. Але їх немає, і після вбивства Ігоря Олександрова міліція та прокуратура починають працювати над версіями, які є зручними для них. 23 серпня міліція арештовує людину, яку називає безпосереднім вбивцею. Юрій Вередюк, безробітний, мешканець Слов'янська. Зручною версію було вбивство через помилку — Вередюк переплутав, не на ту людину напав.
Михайло Сербін, начальник Північного УБОЗ:
— Встречается Янукович с женой Александрова Людмилой в июле, дней через 10–12 после убийства. И версия о Вередюке тогда всплывает, не фамилия Вередюк, а мысль. Он говорит, Янукович, вы знаете, есть информация, что перепутали. Первым эту мысль озвучил Янукович.
Сергій Винокуров, заступник генерального прокурора України у 2001 р.:
— Следствием, бесспорно, установлено, что убийство Александрова совершил Вередюк. Он обвиняется в убийстве, материалы дела доказаны. Он настаивает на том, что все сделал, как приказывали.
Але хто наказував вбити, так би мовити, «не ту людину», Вередюк пояснити не зміг. Незважаючи на те, що він зізнався, суд знаходить неспівпадіння у його показах і виправдовує його. Виправданого Вередюка доводиться відпустити. Але невдовзі він при дивних обставинах помирає — нібито від серцевого нападу. Наочне замітання слідів.
Михайло Сербін, начальник Північного відділу боротьби з організованою злочинністю м. Краматорськ:
— За Вередюком было постоянное наружное наблюдение. Суд его оправдывает. И потом его убивают. Его отравили в июле.
3 моменту вбивства Ігоря Олександрова минуло 4 роки. Тепер один з учасників програми «Без ретуші» вважає, що вбивство було безпосередньо пов'язане з прізвищами, які називалися в ефірі телекомпанії «ТОР».
Михайло Сербін, начальник Північного відділу боротьби з організованою злочинністю м. Краматорськ:
— И последний наш был эфир 13 апреля 2001 года. Я получил кассету из Германии. Дюссельдорфская кассета, так называемая. (…) Первая цепочка всех преступлений начиналась с убийства Ермакова, лидера ОПГ. УБОП специально давал неверную версию, чтобы остальная группировка уничтожала других. Прикрывая истинных убийц. (…) Они берут и прикрывают это убийство и в конце концов захватывается этот бизнес, и они возглавляют эту структуру. То есть не ОПГ, а мафиозное образование. (…) Он заканчивается этот эфир и Александров спрашивает: «Вы готовы рассказать?» А в этот момент я получил кассету, в которой Яворовский со вторым лидером рассказывает, как убивал Ермака, кто ему крышу делал, в частности говорит об УБОПе, о прокуратуре, сколько платили денег. А там звучит: «Рыбак — это мозговой центр всех заказных убийств». Это основной стержень всех доказательств.
Рибак. Це прізвище починає лунати все частіше у зв'язку зі справою вбивства Ігоря Олександрова і не тільки його. Називається його структура, яка є відомою в області.
Михайло Сербін, начальник Північного відділу боротьби з організованою злочинністю м. Краматорськ:
— Эта группировка — славянско-краматорская «Укрлига» так называемая. То, что сейчас Рыбак находится под арестом и идет суд в Луганске, это были его противники, против кого он как журналист проводил расследования.
«Укрліга». Цю фірму донецькі підприємці згадують як ту, що заганяла підприємців під єдиний дах, змушувала усіх працювати на єдиного господаря, єдиного пахана.
Михайло Сербін, начальник Північного відділу боротьби з організованою злочинністю м. Краматорськ:
— Донецкая область — это была такая закрытая зона. И здесь не могло быть другого мнения как Януковича или Ахметова. К Александрову прямо пришли и сказали, что, мол, мы у тебя забираем телеканал, потому что ты пускаешь в эфир Солодуна, оппозиционных депутатов. У нас есть список косвенно причастных к этому делу. Где-то 50 человек. Мы им всем докладывали. Это Потебенько, Джига, Смирнов, СБУ Вандин, Самойленко, генерал Литвиненко, Пшонка, Малышев.
Але до сьогодні ім'я чи імена вбивць, співучасників убивства та тих, хто приховував злочин, судом досі не названі. А для свободи слова Донецьк залишається «закритою зоною». Журналістам програми, які знімали в районі Ботанічного саду, неподалік від резиденції Ахметова, невідомі люди перешкоджали працювати:
Охоронець: — А что вы хотите делать?
Журналістка: — Это ботанический сад?
Охоронець: — Не знаю. Вы пока не снимайте, не снимайте, подождите, закрой пока камеру.
(Шум по рации.)
Журналістка: — Камеру не трогайте, я буду снимать, «перешкодження робота журналістів…»
Охоронець: — И дальше что?
Журналістка: — Карается…
Охоронець: — Ну, чем карается? Я по-русски объясняю?
Журналістка: — Я вам тоже по-русски объясняю.
Охоронець: — Не получится у вас без разрешения, не получится. А я не знаю, что охраняю.
Журналістка: — А кто вы такой?
Охоронець: — Я стажер, вон мой напарник. (…) Ребят ниче не выйдет!