Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості - Кемерон Джулія

3. Жахлива правда: дайте відповідь на такі запитання:

Скажіть правду: яка звичка заважає вам творити?

Скажіть правду: у чому, на вашу думку, полягає проблема? Найімовірніше, саме так воно і є.

Що ви плануєте робити стосовно цієї звички або проблеми?

Які переваги дає вам стан, коли ви тримаєтеся за цю звичку чи проблему? Якщо ви самі не можете відповісти на це запитання, зверніться за допомогою до друга, якому довіряєте.

Скажіть правду: хто з друзів змушує вас у собі сумніватися? (Сумніви — ваші власні, але вони їх провокують.)

Скажіть правду: хто з друзів вірить у ваш талант? (Талант — ваш, але вони допомагають вам його відчути.)

Які є переваги у тому, щоб продовжувати товаришувати із друзями, дружба з якими вас руйнує? Якщо ваша відповідь: «Вони мені подобаються», тоді наступне питання: «Чому?».

Які шкідливі звички мають ваші руйнівні друзі? Якими з них вони діляться з вами?

Які корисні звички мають ваші конструктивні друзі? Якими з них вони діляться з вами?

4. Встановлюємо граничну межу. Працюючи з відповідями на попередні запитання, спробуйте встановити для себе крайню межу. Почніть із п’яти найскладніших для вас моделей поведінки.

Пізніше можете додавати інші:

• якщо ви помічаєте, що ваші вечори зазвичай зіпсовані виконанням додаткових завдань від вашого керівника, встановіть собі правило: після шостої години — жодної роботи;

• якщо ви прокидаєтеся о шостій і могли би присвятити годину ранковим сторінкам, якби вас не відволікали пошуком шкарпеток, приготуванням сніданку і прасуванням, правило може звучати так: «До 07:00 маму не турбувати»;

• якщо ви працюєте на багатьох роботах і дуже багато годин, то, може, варто задуматися, скільки вам за це платять? Дізнайтеся, скільки заробляють у годину ваші колеги. Підніміть оплату своєї праці і менше працюйте.

1. Я більше не працюватиму на вихідних.

2. Я більше не братиму з собою роботу на зустрічі з друзями.

3. Я більше не ставитиму роботу понад свої творчі зобов’язання. (Не скасовуватиму уроки гри на фортепіано чи малювання тому, що керівник-трудоголік — ні сіло, ні впало — встановив новий дедлайн.)

4. Я більше не відкладатиму секс на потім, щоб допізна читати документи, потрібні для роботи.

5. Я більше не відповідатиму на робочі дзвінки після шостої, коли я вже вдома.

5. Піклування про себе:

1. Перелічіть п’ять своїх маленьких перемог.

2. Наведіть три приклади того, як ви піклувалися про свого внутрішнього митця.

3. Наведіть три приклади того, що ви могли б зробити, щоб підбадьорити його.

4. Дайте собі обіцянку тричі зробити собі щось приємне. Дотримайтеся її.

5. Дозволяйте собі маленькі радощі щодня цього тижня.

Я поділюся з вами тим, чого навчилася сама. Мені допомагають довгі прогулянки на п'ять-шість миль. Ходити на ці прогулянки потрібно на самоті і щодня.

Скільки разів бувало таке, що, навіть не почавши, ми вже називали щось «неможливим»? І скільки разів ми уявляли собі, що не здатні на це завдання? Дуже багато залежить від того, які думки ми вибираємо, і від тієї наполегливості, з якою ми про них говоримо.

Життя — цікава штука; якщо ми відмовляємося приймати будь-що інше, окрім найкращого, то часто лише це і отримуємо.

1. Скільки разів цього тижня ви писали ранкові сторінки? Чи стали ви їх писати по-іншому після того, як їх прочитали? Чи ви все ще дозволяєте собі вільно записувати всі свої думки?

2. Чи ходили ви цього тижня на творче побачення? Дозвольте собі ще одне, додаткове. Що ви робили? Як ви почувалися під час побачення?

3. Чи довелося вам цього тижня помітити якісь вияви синхронності? Які саме?

4. Чи трапилося цього тижня ще щось, що, на вашу думку, є важливим для вашого творчого відновлення? Опишіть, що саме.

Тиждень 11. Відновлюємо відчуття незалежності

Цього тижня ми зосередимося на нашій творчій незалежності. Ми проаналізуємо те, як ми повинні приймати себе як митців і піклуватися про себе. Ми дослідимо моделі поведінки, які можуть зміцнити нашу духовну основу, а відтак і наше уміння творити. Ми особливо уважно розглянемо, як варто сприймати успіх, щоб не завдавати шкоди власній свободі.

Я — митець. Як творча людина, я потребую іншого співвідношення постійності і змін, ніж інші люди.

Може виявитися, що робота з дев’ятої до п’ятої дисциплінує мене і вивільняє більше часу для творчості. А може бути, що така робота навпаки висмоктує з мене всю енергію і зовсім не дає творити. Я повинна експериментувати, аби дізнатися, що підходить саме мені.

Матеріальний достаток митця зазвичай мінливий. Немає такого правила, що ми повинні постійно сидіти без шеляга за душею, але цілком можливо, що такі періоди траплятимуться. Хороші витвори не завжди добре продаватимуться. Люди купуватимуть, але не завжди вчасно платитимуть. Ринкові умови можуть погіршуватися, навіть якщо сама робота — просто чудова. Я не можу контролювати ці фактори. Залишаючись вірною своєму внутрішньому митцю, я зазвичай створюю те, що потім легко продається — але не завжди. Мені потрібно звільнитися від того, щоб судити про власну цінність і цінність моєї роботи залежно від її ціни на ринку.

Уявлення про те, що гроші визначають мою цінність, дуже важко позбутися. Якщо завдяки грошам визначається справжнє мистецтво, то Ґоґен[23] був шарлатаном. У мене, як у творчої людини, може не бути розкішного будинку, хоча одне не суперечить іншому. Натомість, у мене може бути збірка віршів, пісня, п’єса, фільм.

Я повинна навчитися, що мій творчий авторитет залежить від мене самої, Бога і моєї роботи. Іншими словами, якщо у мене в голові виник вірш, я повинна його записати — і байдуже, чи купить його хтось, чи ні.

Я повинна створювати те, що саме хоче з’явитися на світ. Я не можу спланувати, щоб моя кар’єра розвивалася тільки у потоці готівки та ринкових стратегій. Самі по собі ці речі нешкідливі, проте надмірна увага до них може пригнічувати внутрішню дитину всередині нас, яка лякається і злиться, коли ми відкладаємо спілкування з нею на потім. Ми чудово знаємо, що дітям не до вподоби чути: «Пізніше. Не зараз».

Оскільки мій внутрішній митець — дитина, я повинна піти на певні поступки щодо її відчуття часу. Певні поступки не означають повну безвідповідальність. Це лише означає, що дитині потрібно приділяти якісний час, знаючи, що якщо я дозволю їй робити те, що вона хоче, вона допоможе мені зробити те, що потрібно мені.

Інколи я погано писатиму, погано малюватиму, погано виконуватиму роль. Я маю на це повне право. Творчість — це вже винагорода сама по собі.

Я творча людина, я повинна бути дуже перебірливою, обираючи своє оточення, — товаришувати з людьми, які піклуються про мого внутрішнього митця, а не намагаються приручити його заради мого ж блага. Одні дружні стосунки розворушать мою уяву, а інші умертвлять її.

Я можу добре готувати чи бути поганою господинею, але бути сильним митцем. Можу не любити порядок і бути неорганізованою у всьому, крім творчості, можу бути одержима творчими деталями, але байдужа до таких речей, як вичищене взуття і натерта до блиску підлога.