Щоденник Іноземця - Владислав Вікторович Манжара
Шрифт:
Интервал:
Закладка:
Вовк в кілька стрибків подолав відстань до ворога і впивсь йому в руку. Крики рознеслись по безлюдній гірській місцевості і віддались луною.
Ворог дістав щось схоже на палиці. Вмить вона стала довшою. Цього моменту наче чекав Борода. Він вдарив супротивника по нозі, і цим змусив його присісти, вихопив палицю і вдарив його в затилок. Це неминуче відключило опонента.
Платформа почала спускатись. На ній було видно 4 ноги. Борода побіг туди і не дочекавшись повного опускання наніс удар по одній з ніг. Від такої несподіваної атаки другий ворог впав на живіт, де був нейтралізований наступним ударом в голову.
Третій ворог відштовхнув Бороду від падкого товариша і вже націлив свою зброю на нього, але Я встиг збити його. Всім своїм тілом Я навалив ся на нього і притис до землі. В такому, вигідному для мене, положення Я вдарив його кілька разів, але це не дало бажаного результату. Ворог вдарив мене та з кинув з себе.
Кілька секунд Я приходив в себе. Наступне, що Я побачив, це як на мене замахується ворог, але не встигає ударити. Його випереджає Борода і ударом в ніс, відправляє нападника в світ снів.
Я ніяк не чекав що Борода зробить щось подібне. Він взяв гвинтівку, яку загубив третій, і націлив її на нерухоме тіло. Холоднокровно натиснув на спусковий механізм. Пролунав неголосний холопок. Вѣдану сіпнуло. Борода навів зброю на наступного. Вѣдана не витримала. З криком «Ні» вона відвела її від беззахисного тіла.
–
Дай Я зроблю це! – Сказав Борода.
–
Для чого? Вони і так переможені. – запитала Вѣдана.
–
Що ти пропонуєш? Взяти їх з собою. А далі? Вони лиш будуть марнувати наші запаси. Якщо залишимо їх тут, вони теж помруть. Замерзнуть до світанку. Але є вірогідність, що хтось з них отямиться. І тоді він пожалкує, що не помер так, як його товариш. До того ж, ці створіння забрали твого батька, і без найменшого сумніву вбили б тебе, якби були на нашому місці.
Він відчув як хватка Вѣдани послабла. Скориставшись ново відчутою свободою Борода навів гвинтівку на все того ж безпорадного ворога. Вѣдана відчула, що втрачає контроль і додала:
–
Це не привід попускатись до їхнього рівня.
В це момент Борода робить постріл.
Вони ще кілька секунд дивились один одній в вічі. Вѣдана здалась і відійшла в сторону. Борода зробив 3 постріл.
Нарешті ми сховались від бурі всередині вімани. В кабіні екіпажу панувала тиша. Вѣдана навіть не дивилась на Бороду. Я сам не знав що собі думати. Він такий добрий господар і при цьому такий холоднокровний вбивця. Це було цікаве поєднання якостей. Мені такі люди ще не зустрічались. Я ставлюсь до його вичинку негативно, але щось в його логіці є. Може тому Я не чинив опір, коли ще міг щось зробити. Якась частинка мене вважало його правим. Зараз не хочу робити якісь висновки. Занадто мало Я знаю його. Але дещо можу сказати. Тепер Я буду пильніше за ним стежити. Як би він нас не почав вважати непотрібними.
30 Єлѣтъ 76 З.Р.З. 1:56
Буря завершилась ближче до середини дня, залишивши після себе замети. Вийшовши з колісниці, Я побачив білосніжні схили. Небіщиків не було видно. Вони були поховані самою природою. Я обдививсь віману. З вигляду все було ціле. Я повернувсь назад і запустив діагностичну систему. Система не виявила ніяких неполадок. Заметіль не нанесла ніяких пошкоджень, і можна було летіли в будь яку точку Земної кулі.
–
Всі системи в працюють належним чином. Я пропоную заскочити і до мого транспорту. Там залишились корисні речі, які Я не зміг взяти з собою.
–
Наприклад… – Сказав Борода.
–
Наприклад мої улюблені інструменти. Не те щоб вони якісь особливі, просто Я звик до них. Не думав, що вони можуть мені знадобитись тут, тому лишив їх на колісниці. Не виключено, що піраміди треба буде настроїти. інструменти можуть нам знадобитись.
–
Введи координати. Хочу оцінити де це.
Я переніс данні про місцезнаходження свого корабля на карту навігаційної системи. На об’ємній карті з’явилась цятка.
–
Заведи тепер наше положення та положення пірамід. – Попросив Борода.
Цятки, які з’явились були розкидані, по-відношенню до першої. Не зважаючи на чималий гак, борода запропонував спочатку вирушити до мого корабля. Інструменти і справді можуть стати в пригоді, і краще вони будуть і не знадобляться, ніж ми ламатимемо голову, чим їх замінити.
Через кілька частей все було готово для злету. Всі зайняли свої місця та пристебнули ремені. Під час польоту в атмосфері може добре трясти. Ми добре поламати голову, щоб придумати посадочне місця для Вовка. Довелось просто закріпити його корпус поясом за ручки біля стіни. Надіюсь це йому не зашкодить. Я сів за панель керування. Курс з керування такими кораблями проходили всі. Коли подорожуєш в пошуках нової Землі для дому, це важливо для виживання. Тому без будь яких труднощів ми піднялись на висоту достатню для польоту. Благо, система безпілотного керування була справна. Я лиш обрав введенні раніше координати і ми помчали до моєї колісниці.
Дорога до місця призначення зайняла в нас кілька годин. Як добре знову переміщатись не пішки, а на зручному та швидкому транспорті.
Після приземлення Я пішов сам. Не було нужди йти туди всім. Вийшовши з колісниці постаравсь зорієнтуватись у просторі. Давненько Я тут не був. Все ще дужче присипало снігом.
Через кілька частей Я зрозумів куди мені йти далі. Мій зореліт знаходивсь в кількох кроках звідси, за скелею. Обігнувши її Я побачив замасковану колісницю. Сніг лише допоміг замаскувати її краще. Якби не знав, що то він, подумав би, що то просто скеля.
Залізши в середину, Я вмить знайшов свій ящик з інструментами. Добре, що люди, які придумували цей ящик продумали, що його можна носити на плечах. Ящик був не високим, але довгим і широким. Це дозволяло йому зручніше сидіти на спині. Також достоїнством саме цього ящика з інструментами було те, що інструменти які часто застосовуються, зберігались знизу в спеціальному відділенні. Це дозволяло витягувати їх не знімаючи ящик.
Надівши його, Я попрямував назад. На порозі мене вже чекав Борода. Не всиг Я навіть зайти, як він попросив в мене деякі інструменти.
–
В
