Вибрики Золотого Теляти (СИ) - Пересичанский Юрий Михайлович

Славко ж ще малюком, щойно навчившись розмовляти, вже тод╕ на р╕вн╕ сво╓╖ дитячо╖ п╕дсв╕домост╕ ч╕тко вп╕ймав сво╖м метких ╕ хапливим розумом Пузика сенс радянсько╖ нац╕онально-мовно╖ пол╕тики ╕, будучи жовтенятком, вже читав ╕ розмовляв рос╕йською мовою як справжн╕с╕нький рос╕янин: "Цв╕р╕нька╓ по-московському, як достеменний кацап", - казав про свого маленького нащадка Гервас╕й одночасно ╕ з докором, ╕ з похвалою. ╤ ця неоднозначн╕сть ставлення Гервас╕я до рос╕йськомовних усп╕х╕в свого малого сина проступала завжди, коли в╕н, чи прямо, чи опосередковано торкався ц╕╓╖ дражливо╖ теми: "А ось ╕ наше кацапеня з╕ школи швендя╓", - бува╓ скаже в╕н ╕ з теплотою схвалення, ╕ з холодком докору в голос╕.

Самому ж Славков╕ вс╕ ц╕ неоднозначност╕ були геть байдуж╕, в╕н просто ч╕тко знав, що коли ти зна╓ш рос╕йську мову - то ма╓ш непереможну зброю в руках, а якщо ж не зна╓ш - то ма╓ш гумового кийка в дуп╕: зв╕сна р╕ч, що Славко в╕ддавав перевагу першому вар╕анту ╕ мав твердий нам╕р тримати свою мовну зброю в якнайкращому стан╕.

4.

╤ все було б добре. Все було б так, як замислив наш юний комсомолець. ╤ запов╕тн╕ мр╕╖ переважно╖ б╕льшост╕ випускник╕в радянських шк╕л зд╕йснились би ╕ вт╕лилися в дол╕ Славка Пузика, котрий став би таки начальником, можливо, нав╕ть великим начальником, можливо, й не дуже великим. Але це вже не сутт╓во - великим, чи не дуже великим, але Славко був би все ж начальником, а отже став би одн╕╓ю з╕ щасливих деталей механ╕зму радянсько╖ державно╖ машини ╕ купався б у машинному масл╕ рабсько╖ прац╕ переважно╖ б╕льшост╕ сво╖х сп╕вгромадян, котрим не вдалося вибитися в начальство; або ж Славко став би одним з╕ щасливих вареник╕в у мисц╕ номенклатури ╕ купався б у вершковому масл╕ комун╕стично╖ пропаганди. Але, як кажуть, не все сталося, як гадалося. Машинне масло рабсько╖ прац╕ перетворилося на п╕сок через даремн╕сть ц╕╓╖ прац╕, вершкове масло пропаганди прог╕ркло через брехлив╕сть.

Абсолютно неоч╕кувано, як це, власне й в╕дбува╓ться з б╕льш╕стю справд╕ визначних ╕сторичних под╕й, Радянський Союз раптом припинив сво╓ ╕снування. Тобто отак от, н╕ с╕ло, н╕ впало раптом просто тоб╕ серед б╕лого дня величезна могутня радянська ╕мпер╕я взяла й зникла. Зд╕йснилося те, про що не те що говорити, про що нав╕ть думати було страшно аж до самих останн╕х хвилин ╕снування радянсько╖ держави. А тому дуже важко соб╕ уявити тод╕шн╕й стан перважно╖ б╕льшост╕ радянських людей: та держава заради ╕снування яко╖ було знищено м╕льйони невинних, через одне лише припущення сумн╕ву в доц╕льност╕ ╕снування яко╖ можна було отримати кулю в потилицю, раптом зникла, як наче б то ╖╖ н╕коли й не було. ╤ хто ж, ви гада╓те, сприяв цьому зникненню? Та не хто ╕нший, як та сама радянська комун╕стична номенклатура, котра, власне, й мала б захищати цю свою державу, номенклатура, котра й поклала в основу ╕снування ц╕╓╖ держави кривав╕ м╕льйони невинних жертв. На перший погляд н╕сен╕тниця. Але насправд╕ так ╕ глузу╓ господар темно╖ могутност╕ над тими, хто погодиться закласти свою душу за тимчасове оволод╕ння могутн╕стю св╕ту цього. Звичайно, Володар Темряви не попереджа╓ сво╖х боржник╕в, що влада ╖х тимчасова, вони думають, що ця ╖х злочинна сила наст╕льки ж безмежно тривала, як безмежно свав╕льна й могутня. Але к╕нець тако╖ могутност╕ приходить значно скор╕ше, н╕ж на це розраховують тирани, й к╕нець цей здеб╕льшого траг╕ком╕чний.

Та як би там не було, а особисто для Славка Пузика раптове зникнення Радянського Союзу було скор╕ше траг╕чним, ан╕ж ком╕чним. Адже з╕ зникненням радянсько╖ держави зникала й номенклатурна драбина, щаблями яко╖ Славко так мр╕яв п╕днятися до осяйних вершин добробуту. Втрачався сенс вс╕х зусиль ще такого короткого, та все ж ц╕леспрямованого й насиченого минулого життя, яке було витрачене на здобуття над╕йного п╕дгрунтя для майбутн╕х усп╕х╕в.

В час розвалу Радянського Союзу Славко якраз зак╕нчував середню школу й готувався до вступу на дорогу нового дорослого життя. Його шк╕льне минуле було н╕би дорогою, яка вела до п╕дн╕жжя справжнього життя, на вершин╕ котрого чекали вс╕ляк╕ гаразди. ╤ що ж тепер? А тепер позаду - болото даремно втрачених зусиль. А попереду? Попереду, якщо й не н╕ма безодня, то вже пустеля - точно. Чого ж тепер прагнути? Власне, предмет прагнення не зм╕нився - поб╕льше вс╕лякого добра. Але де? Де воно тепер, це добро? Тобто, як? Як тепер до цього добра д╕статися?

Розв╕ялася, як туман, ╕мперська надбудова Радянсько╖ держави. Залишилася Укра╖на. Самост╕йна Укра╖на. Славко Пузик, як ╕ вс╕ жител╕ Укра╖нсько╖ Радянсько╖ Соц╕ал╕стично╖ Республ╕ки став громадянином незалежно╖ Укра╖нсько╖ держави. Але, що це тепер за держава? Де тепер зас╕ки Батьк╕вщини - в чи╖х вони руках, як до них д╕статися, щоб в╕дгребти й соб╕ частинку незл╕ченного ╕ незл╕ченого народного добра? Ц╕ питання розривали на шмаття стражденну душу Славка Пузика - знамените Шексп╕р╕вське "бути, чи не бути?" було просто дитячою забавкою в пор╕внянн╕ з цими доленосними питаннями.

Звичайно, новов╕дтворена на уламках Радянського Союзу незалежна Укра╖нська держава проголошувала себе демократичною, соц╕альною, правовою ╕ так дал╕, хоча спершопочатку була насправд╕ т╕льки уламком Радянського Союзу, стал╕нська конституц╕я якого теж проголошувала найгуман╕стичн╕ш╕ ц╕нност╕, п╕д гаслами котрих проливалися р╕ки невинно╖ кров╕ й п╕ддавалися геноциду ц╕л╕ народи. Оф╕ц╕йно виголошеною метою новов╕дтворено╖ незалежно╖ Укра╖нсько╖ держави була побудова сучасного демократичного кап╕тал╕зму зам╕сть середньов╕чного феодального радянського соц╕ал╕зму. Тобто, прост╕ше кажучи, до основи всього того найкращого, що все ж таки було в радянському минулом, малося додати все те найкраще, чого досягла Зах╕дна цив╕л╕зац╕я в удосконаленн╕ демократичного кап╕тал╕зму - такою мала б бути новов╕дроджена Укра╖нська держава. Але насправд╕ все з перших крок╕в п╕шло з точн╕стю до навпаки, адже Укра╖на була тод╕ насамперед все ж таки уламком Радянського Союзу: все найг╕рше, притаманне радянському минулому, виявилося найживуч╕шим ╕ почало притягувати до себе все найг╕рше, що було притаманне в╕льному кап╕тал╕стичному св╕тов╕, тобто те, чим славився дикий кап╕тал╕зм трьохсотл╕тньо╖ давнини - ╕ на такому от ╜рунт╕ й почалася розбудова ново╖ самост╕йно╖ Укра╖нсько╖ держави.

Високопоставлен╕ компарт╕йн╕ бонзи, котрих розвал Радянського Союзу застав при пануванн╕ на теренах Укра╖ни, прихопили соб╕ хто ск╕льки м╕г зг╕дно з займаною посадою: в╕д завод╕в ╕ фабрик до магазин╕в ╕ к╕оск╕в. Так митт╓во народилася нова укра╖нська "ел╕та", принаймн╕ економ╕чна, котр╕й Укра╖на була ц╕кава лише з приводу викачування з не╖ якомога б╕льшо╖ к╕лькост╕ "бабла" за допомогою захоплених засоб╕в виробництва, створених, до реч╕, покол╕ннями радянських раб╕в, котрих тепер "нова ел╕та" вир╕шила таким чином вже в╕дверто й оф╕ц╕йно, без зайвих ╕деолог╕чних маскувань перетворити на раб╕в укра╖нських. Найпрогресивн╕шою ╕де╓ю для цих скоробагатьк╕в була, звичайно, думка про те, що грош╕ не пахнуть, хоча нюхати грош╕ вони ой як любили.

Як же Славков╕ було пробитися до загальнонародного добра, котре тепер перейшло до приватних рук колишн╕х секретар╕в партком╕в ╕ гол╕в ус╕ляких рад. У власност╕ ж с╕м"╖ Пузик╕в на той час була лише старенька хата, дек╕лька гол╕в домашньо╖ скотини та купа реманенту - ╕ це все, на що можна було розраховувати Славков╕ в нових умовах: весь накопичений комсомольсько-актив╕стський кап╕тал тепер став звичайним непотребом, як зрештою й рос╕йська мова, адже державною в Укра╖н╕, як ╕ належить, була проголошена мова укра╖нська, котру Славко теж знав добре, але яка в╕д цього знання, як ╕ в╕д будь-якого знання взагал╕, користь була тепер, Славко не знав.

А все зм╕нювалося з такою калейдоскоп╕чною швидк╕стю, що у вихор╕ цього калейдоскопу зм╕н взагал╕ неможливо було вихопити й усв╕домити хоч якийсь зм╕ст ╕ сенс новостворюваних часом сусп╕льних в╕дносин, як ╕ нових понять, як╕ з'являлися на означення цих нових в╕дносин. Хоча деяка устален╕сть у св╕домост╕ народу щодо ц╕нносних в╕дносин в сусп╕льн╕й ╕╓рарх╕╖ все ж потроху наставала. От, наприклад, самими найпопулярн╕шими профес╕ями для молод╕ дуже скоро стали серед хлопц╕в бандити ╕ банк╕ри, що власне було одн╕╓ю профес╕╓ю, оск╕льки видатн╕ перш╕ ставали другими, а найвидатн╕ш╕ з перших ╕ других ставали депутатами; серед д╕вчат же найб╕льшою популярн╕стю стали користуватись профес╕╖ модел╕ й проститутки, що власне теж було одн╕╓ю профес╕╓ю, оск╕льки перш╕ й друг╕ нагадували сполучен╕ посудини, вм╕ст яких безладно перет╕кав з одн╕╓╖ в ╕ншу, а найвидатн╕ш╕ з перших ╕ других ставали секретарками бандит╕в ╕ банк╕р╕в. А все це разом ╕ було "вершками" тогочасного укра╖нського перех╕дного сусп╕льства, а з цих "вершк╕в" ще рекрутувалися вс╕ляк╕ "з╕рки", як╕ здеб╕льшого б╕гали в телев╕зор╕ з м╕крофонами ╕ демонстрували п╕д музику еротичн╕ принади свого молодого красивого т╕ла.