Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості - Кемерон Джулія

Завжди знаходився щонайменше один студент, який розповідав мені — детально і чітко, — що він чи вона дуже важлива і зайнята людина, яка має безліч справ і обов’язків, серед яких і читання.

Мені повідомляли це таким убивчим тоном, у якому вчувалося, що я недорозвинута дитина, дивачка, яка займається мистецтвом і неспроможна зрозуміти складнощі дорослого життя. Я просто слухала.

Коли хвиля обурення ущухала, коли всі домашні завдання і робочі обов’язки, до яких належить читання, перелічені, я нагадувала, що теж працювала на багатьох роботах і вчилася у коледжі, і також безліч разів примудрялася цілий тиждень обходитися без читання, бо відкладала виконання завдань на потім. Творчі люди, які зайшли у глухий кут, до ухиляння також підходять дуже по-творчому. Я прошу студентів використати свій творчий потенціал, щоб таки змусити себе не читати.

«Але що тоді нам робити?» — одразу ж виникає запитання.

Ось короткий список того, чим займаються люди, коли не читають:

— слухають музику;

— шиють штори;

— купають пса;

— перебирають речі в шафі;

— оплачують рахунки;

— пишуть давнім друзям;

— пересаджують вазони;

— латають одяг;

— в'яжуть;

— куховарять;

— ремонтують велосипед;

— малюють акварелями;

— ремонтують лампу;

— перефарбовують стіни в спальні;

— роблять перестановку меблів у кухні;

— займаються спортом;

— медитують;

— запрошують друзів на вечерю;

— ремонтують зламаний програвач;

— наводять лад на книжкових полицях (Увага! Небезпека!);

— йдуть на танці.

Навіть перебуваючи від читача на безпечній відстані, я відчуваю шокові хвилі вашого небажання випробувати цей спосіб. Мушу вам сказати, що люди, які найбільше противилися перерві у читанні, а потім все-таки погодилися на неї, отримали найкращі результати.

Головне і найнеприємніше у цьому завданні ось що: якщо ви перестанете читати, то рано чи пізно завершите усі справи і вам доведеться трішки порозважатися. Ви запалите ароматичні палички, чи поставите стару джазову платівку, чи перефарбуєте поличку в бірюзовий колір і вам не лише стане краще на душі, а ви ще й станете щасливішими.

Не читайте. Якщо вже зовсім буде нічим зайнятися, потанцюйте «Ча-ча-ча».

(Так, завдання на цей тиждень можна прочитати і виконати).

Ми завжди чимось зайняті: розмовляємо, читаємо, слухаємо радіо, плануємо, що робити далі. Наш розум цілісінький день нав’язливо зайнятий простими тривіальними зовнішніми справами.

У темряві очі починають бачити.

1. Середовище: опишіть середовище, яке було б для вас ідеальне. Маленьке місто? Село? Воно розкішне? Затишне? Обмежтесь одним абзацом і однією ілюстрацією — її можна намалювати або вирізати. Яка ваша улюблена пора року? Чому? Погортайте журнали і знайдіть там фотографії, зроблені у цю пору року. Або самі намалюйте її. Повісьте ці картинки біля своєї робочої зони.

2. Мандрівка у часі: опишіть себе у вісімдесятилітньому віці. Що ви робили після п’ятдесяти, що вам неабияк подобалося? Опишіть це дуже детально. А тепер напишіть лист від себе вісімдесятилітнього собі теперішньому. Що б ви собі розповіли? Якими зацікавленнями порадили би собі зайнятися? Які мрії підтримали б?

3. Мандрівка у часі: згадайте себе у восьмирічному віці. Чим вам подобалося займатися? Що вам найдужче подобалося? А тепер напишіть лист від себе восьмилітнього до себе теперішнього. Що б ви собі розповіли?

4. Середовище: огляньте свій дім. Можливо, вам вдасться знайти закуток, який можна було б перетворити на ваш особистий простір? Переробити кімнату, де стоїть телевізор? Або купити ширму чи штори і відділити секцію якоїсь іншої кімнати? Це має бути закуток вашої мрії. Його потрібно облаштувати для задоволення, а не для роботи. Все, що вам знадобиться, — це крісло і подушка, щось, на чому можна буде писати, і щось на кшталт вівтаря, де ви зможете поставити квіти і свічки. Це щоб ви не забували, що творчість — це вияв духовності, а не власного его.

5. Ще раз подивіться на «пиріг життя», який ви малювали протягом першого тижня, і проаналізуйте свій особистісний ріст. То як, кривобокий тарантул вже міняє форму? Може, ви стали менш жорсткими до себе, але при цьому більш активними і схильними до самовираження? Будьте уважними, щоб не очікувати появи значних змін надто швидко. Це вже підняття планки. Особистісний ріст потребує часу, кістяк повинен зміцніти, щоб не завдати шкоди здоров’ю. День за днем у вас виробляються звички здорового митця. Таки дійсно не варто поспішати з козами на торг. Перелічіть корисні іграшки, які ви могли б купити своєму внутрішньому митцю: аудіокниги, передплату на журнал, квитки в театр, м’яч для боулінгу.

6. Складіть і запишіть свою власну «Молитву митця» (див. с.342). Читайте її щодня протягом тижня.

7. Розширене творче побачення: заплануйте для себе невеличку відпустку. (Лише один вихідний. Підготуйтеся втілити це в життя).

8. Відкрийте шафу. Викиньте — або віддайте комусь — один комплект одягу, в якому у вас завжди падає самооцінка. (Ви знаєте, про які саме речі йдеться). Звільніть місце для нових покупок.

9. Подумайте над якоюсь ситуацією у вашому житті, яку вам варто змінити, але ви ще досі цього не зробили. Які наслідки для вас має бездіяльність у цій сфері?

10. Якщо ви порушили обіцянку утримуватися від читання, опишіть, як це відбулося. Під час нападу гніву? Помилково? Зірвалися? Як ви через це почувалися? Чому?

Коли душа хоче щось відчути, вона створює образ цього досвіду, а потім входить у нього.

Я переконалася у тому, що справжній творець — це моє власне «Я», Шакті… Бажання щось зробити — це Бог усередині нас, який говорить крізь нас.

1. Скільки разів цього тижня ви писали ранкові сторінки? (Напади гніву часто спричиняються до пропуску написання ранкових сторінок). Як ви під час цього почувалися?

2. Ви ходили цього тижня на творче побачення? (І чи вашому митцю щастить робити щось інше, а не лише постійно дивитися фільми?) Що ви робили? Як почувалися під час цього побачення?

3. Чи довелося вам цього тижня помітити якісь вияви синхронності? Які саме?

4. Чи трапилося цього тижня ще щось, що, на вашу думку, є важливим для вашого творчого відновлення? Опишіть, що саме.

Тиждень 5. Відновлюємо відчуття можливостей

Цього тижня вам потрібно буде проаналізувати, яку ціну ви платите за своє небажання виходити з глухого кута у своїй творчості. Ви розглянете, наскільки обмежуєте власні можливості, не бажаючи приймати всю ту благодать, яка вам дається. Ви проаналізуєте ціну вашого бажання всім подобатися, замість того, щоб просто бути собою. Можливо, ви навіть задумаєтеся над радикальними змінами і не відмовлятиметесь від власного розвитку називаючи інших причиною того, що ви зайшли у глухий кут.

Одна з головних перешкод на шляху до прийняття Божої щедрості — наше обмежене уявлення про те, чого ми насправді здатні досягнути. Ми можемо налаштуватися, щоб почути голос Творця всередині нас, вислухати те, що Він хоче нам сказати, але потім відкидаємо це як щось божевільне чи неможливе. З одного боку, ми ставимося до себе дуже серйозно і не хочемо виглядати по-дурному, присвятивши себе реалізації грандіозного задуму. З іншого боку, ми не ставимося до себе — і до Бога — достатньо серйозно, і тому вважаємо грандіозними ті задуми, реалізувати які з Божою допомогою нам цілком під силу.