Історія без слів (СИ) - Мазерель Франс

Розві́нчуючи о́браз коли́сь ми́лий,

Мужчи́на був непогамо́вним.

- Наті́шився! Та й ки́нув! І пішо́в! -

Горла́ла ді́вчина в сльоза́х.

За небокра́єм ще́знув орео́л.

Ухо́дила так в ніч зоря́.

Рік промайну́в в рида́ннях безпере́рвних,

В журли́вих спо́гадах, без снів.

Ая́кже, час ліку́є, та це, пе́вно,

Кіне́ць «Істо́рії без слів».