Перша зустрiч (на украинском языке) - Ю Сафронов

Так вивiшилася суперечка двадцять п'ять рокiв тому. Гон вважав себе ображеним. Можливо, саме пiсля цього голосування вiн i вирiшив узятися до експериментального вивчення головних частин комет.

Через п'ять рокiв, коли Щехса ще було видно iз Лтецi тьмяною зiрочкою, Гон загинув разом з усiма членами своєї експедицiї, його ракету, що залетiла всередину головної частини комети, затерло величезними кам'яними брилами.

На Лтецi бiля Центрального Залу йому було поставлено пам'ятник...

Тiльки-но Щехс розпочав свої передачi, усi колишнi члени комiсiї з'їхалися з рiзних куткiв планети до Центрального Залу.

Чадаз, уже зовсiм старий, зайшов до залу з великою свитою асистентiв i учнiв. Картини давноминулих подiй виразно спливли в його пам'ятi, тiльки-но вiн сiв до столу наради. Тут сидiли усi тi, хто виряджав Щехса в дорогу двоє з половиною десятирiч тому. За традицiєю всi сiли на свої мiсця. Чадаз обвiв зал очима. Порожнювало й мiсце Гона. Двадцять п'ять рокiв - великий термiн, а смерть невблаганна. Не було колишнього голови. На його мiсцi сидiв новий молодий вчений. Щемливий бiль раптом охопив Чадаза. Вiн вiдчув зовсiм ясно, фiзично, матерiально, як нестримно вiдходить життя, як мало йому залишилось, як багато вiн ще не зробив...

Слова голови, який згадував заслуги його групи, що наполягла двадцять п'ять рокiв тому на дослiдженнi невидимої планети, чомусь дратували його.

- Тепер усiм зрозумiло, що групi Гона надаремне було тодi вiдведено 3/7 пам'ятi Щехса, їх треба було передати групi Чадаза. Зараз через цю помилку ми можемо одержати менше даних про нову планету. Щехс вийшов у нас не дуже розумним...

Завжди спокiйний Чадаз вибухнув. Нiхто iз присутнiх нiколи не бачив його таким.

- Облиште! - крикнув вiн тремтячим голосом. - Коли вiдкриття зроблене, легко ганити опонентiв. Тепер усi на нашому боцi Але з таким же успiхом мiг мати рацiю й Гон. Я пропоную взятися до роботи!

Далi нараду вiв фактично не голова, а Чадаз. Вiн розподiлив обов'язки мiж усiма присутнiми, нагадав усiм програму, закладену у 4/7 комiрок пам'ятi Щехса, i попрохав загальної уваги.

Саме тодi Щехс вийшов на колову орбiту бiля Землi й розпочав свої телепередачi.

Перед очима лтецян на банеподiбному екранi з'явилася величезна блакитна планета, освiтлена яскравим оранжевим промiнням. Поверхню планети затягли бiлi хмари. Подекуди у їхнiх просвiтках виднiлася нескiнченна водяна поверхня. Зрiдка мерехтiли обриси материкiв. Лтецяни бачили Землю так, нiби самi перебували всерединi Щехса.

Раптом у залi пролунали невiдомi мелодiйнi звуки, немов весняний струмок, радiсний, що iскрився веселощами, увiрвався зненацька сюди. Це Щехс зловив передачу однiєї iз земних радiостанцiй i ретранслював її своїм вузьким променем на Лтець. Пiсня прорвалася крiзь космос, майже не засмiчена перешкодами, i лтецяни уперше почули незнайомий нiжний голос живої iстоти з чужої планети. Спiвала жiнка. Чадаз слухав мов зачарований. Щехс опускався все нижче й нижче до планети, голос лунав все чистiш i голоснiш, мов голос сирени, що манить до себе стомленого подорожнього. Голос загадковий i приємний, здавалося, промовляв про головну таємницю життя...

Чадаз, похопившись, попросив увiмкнути електроннi перекладачi. Майже миттєво в залi залунав переклад. Голос спiвав про молодiсть, про весну, про любов i безсмертя.

- Так нас не зустрiчала ще жодна планета! - стиха прошепотiв Чадаз. Дивно, у мене якесь неприємне передчуття...

Усi, хто сидiв поруч нього i чув його слова, здивовано переглянулися помiж собою. I тiльки один iз його давнiх приятелiв нахилився ближче й розумiюче прошепотiв:

- Якби ми чули цей голос ранiш, то, очевидно, склали б iншу програму для Щехса. Чи не так?

Чадаз ствердно хитнув головою i з подякою непомiтно потис йому руку. Отже, побоювання виникли не тiльки в нього одного.

- Зараз уже нiчого не можна змiнити.

Тим часом Щехс, зробивши декiлька обертiв навколо Землi, почав спускатися. Усi, хто сидiв у Залi, побачили, як на них стрiмголов лине поверхня чужої планети. Оболонка Щехса розжарилась. Вiд неї полетiли вогнянi iскри. Робот увiмкнув гальмiвнi двигуни. Це врятувало корабель вiд загибелi. На екранi промайнули верхiв'я якихось зелених високих рослин, потiм почувся глухий удар. Щехс повалився набiк - вiдмовила одна з опор. Довкола палало полум'я. Гальмiвнi двигуни й розжарена оболонка спричинили пожежу.

Чадаз уп'явся руками в бильця крiсла.

- Почали з пожежi. Погано! - шепотiв вiн, нi до кого не звертаючись. Вони нас зустрiли пiснею...

Вiн заспокоївся, коли Щехс струменями рiдкого азоту швидко згасив полум'я. Це було передбачено програмою.

Будь-хто з космонавтiв, пролетiвши декiлька десяткiв рокiв у космосi i здiйснивши висадку на чужу планету, вiдчув би себе стомленим. Далося б узнаки нервове напруження минулих рокiв. Та Щехс був усього лише роботом. Йому не потрiбен був вiдпочинок. Коли його центральна система отримала вiдомостi про справнiсть усiх елементiв, вiн почав дiяти за програмою, закладеною в його пам'ятi.

- Роблю аналiз хiмiчного складу грунту й рослин, - пролунав у Залi його чiткий металевий голос.

Чадаз побачив, як Щехс зрiзав тепловим променем високу рослину. Через кiлька хвилин на Лтець були переданi мiкрофотографiї клiтин деревини, її хiмiчний склад i багато iнших даних.

- Вуглець! - захоплено вигукнув астроботанiк, потираючи руки. - Я так i знав! Я передбачав це! Вуглець - це чемпiон у своїй справi. Вiн i тiльки вiн може давати мiльйони рiзноманiтних сполук. Вуглець i вода - ось основа нескiнченного розмаїття живого свiту!

З такою ж легкiстю Щехс зробив хiмiчний аналiз грунту. Потiм, слухняний сигналам логiчної системи керування, вiн пiднявся вище дерев. Лтецяни побачили на екранi широку стрiчку рiки, що блищала при мiсячному свiтлi. Щехс полетiв до неї i невдовзi на екранi з'явилося зображення буксира з двома вогниками - червоним i зеленим - на бортах. Вiн поволi просувався рiчкою.

- Що це? Жива iстота? Механiзм? - запитав Чадаз астробiолога.

- За зовнiшнiм виглядом важко сказати, - ухилився той вiд прямої вiдповiдi. - Рiзноманiття форм живих iстот величезне i у нас на Лтецi. Цей предмет самостiйно пересувається по водi, має температуру вищу за довколишнє середовище, клiпає вогнями... Деякi живi iстоти на Лтецi також свiтяться.

- Що передбачає програма для Щехса?

- Аналiз.

- Ми вирiшили долю цього предмета двадцять п'ять рокiв тому, задумливо сказав Чадаз. - Боюся, що це було не найкраще рiшення, та ми вже нiчого не можемо виправити...

VII

Вартовий на мосту вже давно звернув увагу на дивну сцену з буксиром, що вiдбувалася бiля мосту посеред рiчки.

До нього долинали схвильованi вигуки капiтана i його помiчника. Вiн бачив i химерний конусоподiбний предмет, що заважав пересуванню буксира. Таке вiн спостерiгав уперше. Та й чути нi про що подiбне йому не доводилося. Руки мимоволi скинули з плечей гвинтiвку. Вiн намагався добре роздивитися, хто ж саме напав на буксир. "А можливо, винен не той, хто нападає, а команда буксира? - майнула думка. - Нi, зброю в хiд пускати рано. Треба ще з'ясувати".