Лямбда 0,76-420 (на украинском языке) - Ю Сафронов

- Вперше за все своє життя бачу людину, яка сама проситься, щоб її вiдвели у вiддiлення. Можу, звичайно, але навiщо це вам?

- Хочу побалакати з вашим начальником, може, вiн дозволить скористатися службовим мiлiцейським мотоциклом. У вас, напевне, є мотоцикл у вiддiленнi?

- Звiсно, є. Але ж i в нас начальник суворий. Хоч i не академiк. Може й не дати.

- Та вже кат iз ним, спробувати ж не штука. Ходiмте?

- Ходiмо.

- Ви посидьте тут, - сказав вiн менi, коли ми зайшли у вiддiлення. - Я доповiм про вас начальниковi.

Крiзь нещiльно причиненi дверi до мене долинали окремi слова мiлiцiонера, який пояснював начальству мету мого вiзиту: "З Академiї наук... iнфрачервонi променi. . вночi бачить, як удень. . грибiв назбирав... крiзь шкiру дивиться...".

Потiм вiн запросив мене увiйти. Старший лейтенант мiлiцiї, що сидiв за столом, пiдвiвся менi назустрiч i, простягнувши руку, привiтався. Такий люб'язний прийом менi сподобався. Але старший лейтенант тут же перейшов на офiцiйний тон.

- Якi-небудь документи у вас iз собою є?

Я простяг йому своє службове посвiдчення. Вiн уважно оглянув його i повернув менi.

- Сержант Остапенков доповiв про суть вашої справи. Виходить, iнфрачервонi променi?

Я кивнув головою:

- Атож, саме вони.

- Авжеж, авжеж, чував. Нам в управлiннi недавно лекцiю читали з кримiналiстики. Лектор, мiж iншим, i про вашi iнфрачервонi променi розповiдав. Казав, що неабияк допомагають вони кримiналiстам злочини розкривати.

- Ще й як допомагають! - радiсно пiдтвердив я, згадавши численнi приклади застосування iнфрачервоної технiки по розшифруванню документiв. Адже ми кiнець кiнцем i для вас стараємось, щоб вам легше було працювати.

Цiєї хвилини я ладний був сказати йому, що академiк Кащеєв нi про що iнше й знати не хоче, як тiльки про застосування iнфрачервоних променiв на службi нашої мiлiцiї. Ладний був висловити все, що завгодно, тiльки б вiн наказав дати менi мотоцикл. Але брехати я не вмiв, i досвiдчений старший лейтенант одразу ж вiдчув це й посмiхнувся.

- Нi, таки справдi. Таж ви повиннi знати, що за допомогою iнфрачервоних променiв виявляють плями кровi на темному одязi, слiди пороху i межi обпаленого мiсця на темнiй тканинi, а це дозволяє судити про вiдстань, з якої було зроблено пострiл. Iнфрачервонi променi дозволяють виявляти татуїровку, яка стала невидимою пiсля спецiальної обробки шкiри, а це дозволяє затримати злочинця, коли нема iнших його прикмет. В таємному листуваннi текст листа може бути спецiально написаний двома сортами чорнила, що їх годi розрiзнити у видимих променях, але якi мають зовсiм iншi характеристики в iнфрачервоних променях. Iнфрачервонi променi дозволяють видiлити з тексту тiльки тi слова, якi складають потаємний змiст листа...

Я ввiйшов в азарт i мiг би прочитати у вiддiленнi мiлiцiї цiлу лекцiю на тему "Iнфрачервонi променi на службi кримiналiстiв", але вчасно згадав про Кащеєва i вирiшив бути небагатослiвним.

- Досi всi цi документи розшифровували за допомогою iнфрачервоної фотографiї. Процес цей забарний. Самi знаєте. А тепер? Глянув - i годi. Вся експертиза.

Старший лейтенант уважно слухав, розумiюче кивав головою.

- Я вже не кажу про використання iнфрачервоних променiв мистецтвознавцями при встановленнi автентичностi старовинних картин. Коли пам'ятаєте, в шiстдесят четвертому роцi Мусiєнко знайшов у фондах Києво-Печерської лаври давнiй портрет i за допомогою iнфрачервоної фотографiї з'ясував, що це оригiнал Рембрандта?.. А застосування їх у технiцi? Коли б у вас у вiддiленнi був радiоприймач, то, глянувши на його схему, я цiлком точно сказав би наперед, яка деталь першою вийде з ладу... А використання цих променiв у вiйськовiй справi? В космiчнiй технiцi? Я мiг би говорити про це годинами, тiльки я поспiшаю...

Старший лейтенант взяв зi столу чистий аркуш паперу.

- Багато з того, що ви розповiли, менi вже доводилось чути. Але зiзнаюся вам чесно, я нiколи не бачив, як робиться експертиза за допомогою iнфрачервоних променiв. Ну, скажiмо, як читають документи, що їх умисне залили чорнилом. Чи не могли б ви нам iз сержантом продемонструвати цього? Мотоцикл зараз пiдготують. Я дам команду.

- З превеликим задоволенням! - зрадiв я.

- Остапенков, - звернувся старший лейтенант до сержанта, - принесiть iз сусiдньої кiмнати чорнило.

- Я чував, - вiв далi старший лейтенант, - що найкраще читаються документи, написанi одним сортом чорнила, а залитi iншим.

- Так, - ствердив я.

- У нас лише один сорт чорнила Якщо ви не заперечуєте, то текст, який ви маєте прочитати, я ледь помiтно напишу простим олiвцем.

- Будь ласка.

- Вiдвернiться!

Поки старший лейтенант писав олiвцем, сержант Остапенков пильно стежив за мною, щоб я не пiдглядав. Ясно було, що цей маленький експеримент дає йому велике задоволення i що вже сьогоднi вiн буде дуже детально розповiдати про нього своїм спiвробiтникам.

- Готово! Остапенков, я триматиму аркуш над кошиком для смiття, а ви заливайте текст чорнилом. Акуратнiше! На руки менi лляти не обов'язково! Все. Здається, у вас здорово вийшло! Ви що-небудь зможете прочитати, Остапенков?

Сержант уважно розглядав мокрий аркуш

- Залито високоякiсно, - авторитетно мовив вiн, - нiчого не можна розiбрати.

- Тепер ваша черга, - звернувся до мене старший лейтенант, поклавши аркуш на газету. - Покажiть своє мистецтво.

[Image08.tif]

Я пiдсунув аркуш ближче до настiльної лампи. Iнфрачервонi променi вiд неї проходили наскрiзь через шар чорнила, вiдбивалися вiд напису олiвцем i повертались назад без найменшого напруження я прочитав уголос напис:

"Ми вдячнi вам за цiкаву розповiдь. Мотоцикл чекає на вас. Щасливої дороги!"

- Оце так так!- вигукнув старший лейтенант.

- Правильно прочитав? - поцiкавився Остапенков.

- Слово в слово. Цей аркуш я лишу собi на пам'ять. А то ще й не повiрять, якщо кому-небудь розповiм! Ну що ж, на все краще!

На мотоциклi мене доправили на п'ятдесят восьмий кiлометр за пiвгодини. Автобуса на мiсцi не було.

- Невже поїхали, не почекали вас? - спитав мiлiцiонер, котрий привiз мене. - Чи мiсце неточно визначили?

- I мiсце точно знали, i не поїхали без мене, - впевнено вiдповiв я.

- Звiдки ви знаєте?

- Бачу його тепловий вiдбиток на асфальтi шосе.

Мiлiцiонер, якому Остапенков уже розповiв про мене, дорогою встиг розпитати досить глибоко про iнфрачервонi променi i тепер цiкавився деталями.

- Добре видно? - Чудово.

Я вилiз з коляски мотоцикла i ногами показував йому обриси автобуса.

- Тут двигун. Тут випускна труба. Судячи з яскравостi вiдбитка, вiн стояв досить довго з включеним мотором. Немов чекав на когось, а потiм поїхав у той же бiк, як i стояв. Коли б вiн розвертався, то на цiй вузькiй дiлянцi шосе мусив би кiлька разiв подаватись назад i вперед, роблячи зупинки. Шосе було б усе в його теплових вiдбитках. їх нема. Значить, вiн поїхав уперед, а там кiлометрiв через п'ять глухий кут. Виходить, ми його знайдемо, якщо поїдемо далi.