Розмір має значення - Брати Капранови
Шрифт:
Интервал:
Закладка:
- Давай, відслідкуй контакти з інопланетниками.
- А артеріальний тиск?
Лях люто звів брови:
- Справа на контролі. Завтра на десяту нас викликає Перший заступник. З матеріалами.
Проти Бога з києм не підеш. Я розвів руками:
- Слухаюся. Пішов обдзвонювати інопланетників.
Хоч би асистента якогось на допомогу.
Решту дня я провів на зв’язку з найфантастичнішими установами та за оформленням плану оперативних заходів. Те, що називається, мив шию під велике декольте. Потерпілих перебрав іще з сотню. І зрозуміло, що всі приймали «Граціозу» та не мали небажаних контактів, в тому числі з інопланетниками. На ранок вже справа виглядала досить пристойно. Принаймні без очевидних пробілів.
За півгодини до призначеного часу я був у Ляховому кабінеті. Тут ми проїхалися по матеріалах удвох. Запланували додаткові рубежі оборони. Особливого блиску в наших побудовах не спостерігалося, але й великих проколів також.
- З Богом! - Лях перехрестився на доріжку, і ми почеберяли довгими коридорами. Зізнаюся чесно, у мене трохи тремтіли жижки.
Ділова секретарка не запропонувала нам сісти, проте одразу доповіла. Тут годинник просвистів десяту, і одночасно двері великого кабінету відчинилися. На порозі стояв сам Господар.
- Заходьте, - це до нас.
У кабінеті ми скромно примостилися із самого краєчку великого столу для нарад.
- Сідайте. Чай, каву?
- Дякую, - голос Ляха звучав несподівано тихо і якось пригнічено.
А я набрав повітря в груди і сказав:
- Каву.
Поки секретарка організовувала каву для мене і мінералку для мого безпосереднього начальника, Перший заступник розмови не починав. Але щойно двері зачинилися, одразу взяв діловий тон.
- Доповідайте.
- «Право першої ночі». Справу взято до роботи п’ятнадцятого. Суть справи - загрозливе зростання кількості розлучень на другий день після весілля. Причина розлучень, - Лях тактовно прокашлявся і ковтнув води, - одне слово, наречені втратили цноту до шлюбу, що виявилося сюрпризом для їхніх обранців.
Перший заступник сидів з кам’яним обличчям. Напевне, був у курсі подій не гірше за нас.
- Справу доручено агентові другого класу Мамаю. На сьогодні в розробці кілька версій. Основна - всі наречені-невдахи приймали препарат для схуднення «Граціоза», виробництва компанії «Пані Граціоза Інтернешенел», Велика Польща.
- Усі? - уточнив Перший заступник.
Лях задля підбадьорення копнув мене під столом ногою.
- Сто зі ста опитаних, - з готовністю відгукнувся я.
- Далі.
- Нами відібрано зразок препарату і передано на аналіз лабораторії. У складі зразку виявлено високотехнологічну біодобавку із незрозумілою дією. Для подальшого дослідження препарат передано до лабораторії… - Лях зупинився.
- Академіка Майбороди, - допоміг я.
- Так, Майбороди, найкращого у Всесвіті фахівця з біохімії.
Перший заступник посміхнувся якійсь своїй думці. А я додав:
- Продавець в Україні - корпорація «Краса і сила». Скидається на диверсію.
При цих словах посмішка миттєво зникла з обличчя господаря кабінету, він глибоко замислився, а Лях ще раз боляче копнув під столом мою литку.
- Ну, і як ви гадаєте, юначе, навіщо диверсантам незайманість наших дівчат?
Я набрав повітря в груди:
- Дозвольте висловити особисту думку. Вся ця історія призведе до заплямування репутації українських дівчат, і в результаті українські хлопці, самі розумієте, будуть шукати когось на стороні. Ну, а далі ми всі вчили в історії - вивіз жінок на експорт, розпорошення генофонду і так далі.
- За оцінками фахівців, за кілька місяців Україна може опинитися на межі демографічної катастрофи, - підхопив Лях. Він не любив, коли підлеглі перебирають на себе увагу начальства. - Кількість випадків збільшується у арифметичній прогресії. Треба вживати негайних заходів.
- Ну, а якщо цей препарат - як ви сказали? «Грація»? - ні до чого?
- До чого, - раптом прозвучав за нашими спинами майже оперний бас.
Ми озирнулися, а Перший заступник підвівся назустріч новому гостю.
- До речі, радий відрекомендувати вам. Омелян Майборода. Академік. Найкращий біохімік у Всесвіті, - тут наш начальник знову посміхнувся. - Мій добрий друг і кум.
Та що ж це виходить, вони усі поміж собою куми?
- А це, Омеляне, знайомся. Мої орли. Агенти Мамай та Лях.
Ми потисли могутню академікову руку. Чесно кажучи, ззовні схожий він був радше на коваля, ніж на науковця. Величезний, бородатий. Навіть я тричі подумав би, перш ніж з таким зчепитися. І як ми не помітили, як він увійшов? А може, він і до того був у кабінеті?
Далі вже розмовляли вчотирьох.
- Фахівці вашої лабораторії абсолютно точно вказали на причину такого ефекту при застосування препарату «Граціоза». Мало того, аналіз, що його вони зробили, можна вважати еталонним для сучасної науки. Вчора я мав честь ознайомитися з результатом і охоче під ним підписуюся. Знайдена у складі препарату біодобавка є справжнім витвором біохімічного мистецтва. На жаль, застосованим з ненайкращою метою.
- А можуть його робити в Україні, цей витвір мистецтва? - у нас, оперативників, своя логіка, і зараз її продемонстрував Лях.
- В Україні можуть робити все. В напрямку біотехнологій наша країна поза конкуренцією.
- Тоді треба запланувати… - тут Лях зупинився, зміряв уважним оком фігуру академіка і переадресував запитальний погляд нашому шефу.
Той швидко розвіяв сумніви.
- Пан Омелян має всі допуски, які бувають у цій країні. Інакше я просто не мав би права запросити його сюди. Він розробляв нам препарати для кількох операцій, у тому числі по справі «Коза на льоду», це вам про щось говорить?
Нам говорило, і Лях повів далі.
- Тоді треба відібрати для аналізу зразки, які подавалися при реєстрації препарату в Україні. Якщо вони збереглися.
Академік задумливо кивнув.
- А між іншим, хороша думка. Так ми довідаємося, чи цю хитру добавку додають в Україні, а чи привозять уже в комплекті. До речі, всі потужності моїх лабораторій - до ваших послуг.
- Дякую, - взяв слово господар кабінету. - І одразу ж прошу взяти шефство над хлопцями в цьому питанні. Знаєш, як воно: тітонько, дайте водички, бо так їсти хочеться, що аж ніде переночувати, - він посміхнувся.
Пан Майборода кивнув, приймаючи жарт, і абсолютно серйозно сказав:
- Залюбки. Ласкаво прошу, звертайтеся напрямки до мене, - і дав номери свого персонального зв’язку.
Отаким чином завдяки, як то кажуть, кумівству, ми отримали в помічники зірку біохімії всесвітнього рівня.
Я влетів до своєї кімнати просто на крилах. Хіба міг агент звичайного районного відділку УГС мріяти про такі висоти. Перші керівники служби, легендарні вчені!… Ростете, агенте Мамаю!
На моєму робочому місці лежав Сагайдачний. Чому на моєму? А тому що агент першого класу відділу спеціальних розслідувань був зайнятий дуже важливою справою - стріляв вишневими кісточками у портрет якогось інопланетного страховиська, що був пришпилений до стіни. При цьому Сагайдачний матюкався так, що почервонів би навіть його старозавітний тезко-гетьман. А мій стіл був обраний за вогневий рубіж просто через те, що стояв у найкращій позиції для такої справи.
- Хто це?
- Га? - мій сусіда стрепенувся, неначе виринаючи з глибоких роздумів.
- Цей, на портреті, хто він?
- Слухай, - колега раптом схопив мене за руку, - у тебе нема вільного тижня?
Я сумно розвів руками.
- Ну хоча б днів зо п’ять. Злітати - ліквідувати цього дармоїда. Мене там всі як облупленого знають, а самі, бачиш, ніяк не впораються, весь час двійників мочать. Злітай, будь людиною. А я тобі відпочинок на морі під виглядом спецоперації. Двох агенток на супровід, молодих спеціалісток.
- Ти ж знаєш, я б із радістю. Але…
- Все ще рятуєш невинність наших дівчат?
Я приречено махнув рукою.
- Там усе значно гірше - диверсія.
- Ого! - обличчя мого сусіди осяяла радість свіжої думки. - А давай бартер. Ти ліквідуєш мого, а я, коли треба буде, приб’ю твого диверсанта. Можу навіть двох. Згода?
Ніколи не розмовляйте зі спецагентами в розбурханому душевному стані.
- Ти сиди. Мені тільки зв’язатися по секретній, і побіжу, - це я так сказав через вроджену ґречність, бо Сагайдачний явно не мав наміру звільняти моє робоче місце.
- Альо, Лях? Я до Центру сертифікації, вибивати зразки. А потім хочу відвезти на аналіз прямо до академіка.
- Сподобалося спілкування у вищих колах?
Я не знайшов відповіді, а тільки засопів.
- Добре, їдь. Тільки не забудь усе оформити, щоб потім підшити до справи як офіційну експертизу.
- Слухаюсь, пане начальнику!
У таких випадках розумієш, навіщо потрібне керівництво.
Шлях до центру сертифікації, розшукування та виймання зразків забрав близько трьох годин. Я завбачливо озброївся посвідченням Укрполу, але навіть із ним довелося кожні двері відкривати лобом - працювати, так би мовити, лобістом. Кляті бюрократи!